Новая земля - Юрий Визбор

В голове моего математика

Вся вселенная встала вверх дном.

А у Новой Земли ходит Арктика,

Ходит Арктика ходуном.

Ходят белые льды, как дредноуты,

Бьются, будто-бы богатыри.

Ах, давно бы ты мне, ах давно бы ты Написала б странички две-три.

Написала б ты мне про Голландию,

Где большие тюльпаны растут.

Написала б ты мне про Шотландию,

Где печальные песни поют.

Но никак не приходит послание

И от этого грустно в груди.

Ни тебя, ни письма, ни Голландии,

Только этот очкарик нудит.

Понудит он и все ухмыляется,

Блещет лысины розовый круг,

А под лысиной так получается,

Что Америке скоро каюк.

А в Америке парни усталые,

Все хлопочут, чтоб мы померли.

Дайте землю, товарищи, старую,

Не хочу больше Новой Земли.

С математиком, серым, как олово,

Скоро бросим прощанья слезу.

Привезет он в Москву свою голову,

Я другое совсем привезу.

У голові мого математика

Весь всесвіт став догори дном.

А у Нової Землі ходить Арктика,

Ходить Арктика ходуном.

Ходять білі льоди, як дредноути,

Б'ються, ніби богатирі.

Ах, давно би ти мені, ах давно би ти Написала б сторінки дві-три.

Написала б ти мені про Голландію,

Де великі тюльпани зростають.

Написала б ти мені про Шотландію,

Де сумні пісні співають.

Але ніяк не приходить послання

І від цього сумно в грудях.

Ні тебе, ні листи, ні Голландії,

Тільки цей очкарик нудить.

Примусить він і все посміхається,

Блищить лисини рожеве коло,

А під лисиною так виходить,

Що Америці скоро каюк.

А в Америці хлопці втомлені,

Усі клопочуться, щоб ми померли.

Дайте землю, товариші, стару,

Не хочу більше Нової Землі.

З математиком, сірим, як олово,

Скоро кинемо прощання сльозу.

Привезе він до Москви свою голову,

Я інше зовсім привезу.