Ходики - Юрий Визбор

Когда в мой дом любимая вошла,

В нем книги лишь в углу лежали валом.

Любимая сказала: «Это мало.

Нам нужен дом».

Любовь у нас была.

И мы пошли со старым рюкзаком,

Чтоб совершить покупки коренные.

И мы купили ходики стенные,

И чайник мы купили со свистком.

Пр: Ах, лучше нет огня, который не потухнет,

И лучше дома нет, чем собственный твой дом,

Где ходики стучат старательно на кухне,

Где милая моя, где милая моя,

Где милая моя и чайник со свистком.

Потом пришли иные рубежи,

Мы обрастали разными вещами,

Которые украсить обещали

И без того украшенную жизнь.

Снега летели, письмами шурша,

Ложились письма на мои палатки,

Что дома, слава богу, все в порядке,

Лишь ходики немножечко спешат.

Припев.

С любимой мы прожили сотню лет,

Да что я говорю?

Прожили двести.

И показалось нам, что в новом месте

Горит поярче предвечерний свет,

И говорятся тихие слова,

Которые не сказывались, право,

Поэтому, не мудрствуя лукаво,

Пора спешить туда, где синева.

С тех пор я много берегов сменил

В своей стране и в отдаленных странах.

Я вспоминал с навязчивостью странной,

Как часто эти ходики чинил.

Под ними чай другой мужчина пьет,

И те часы ни в чем не виноваты,

Они всего единожды женаты,

Но, как хозяин их, спешат вперед.

Припев: Ах, лучше нет огня, который не потухнет,

И лучше дома нет, чем собственный твой дом,

Где ходики стучат старательно на кухне,

Где милая моя, где милая моя,

Где милая моя и чайник со свистком.

Коли до мого дому кохана увійшла,

У ньому книги лише в кутку лежали валом.

Кохана сказала: Це мало.

Нам потрібна хата».

Любов у нас була.

І ми пішли зі старим рюкзаком,

Щоб зробити покупки корінні.

І ми купили ходики стінні,

І чайник ми купили зі свистком.

Пр: Ах, краще немає вогню, який не погасне,

І краще вдома немає, ніж власний твій дім,

Де ходики стукають старанно на кухні,

Де мила моя, де мила моя,

Де мила моя і чайник зі свистом.

Потім прийшли інші рубежі,

Ми обростали різними речами,

Які прикрасити обіцяли

І без того прикрашене життя.

Сніги летіли, листами шурхіт,

Лягали листи на мої намети,

Що вдома, дякувати богу, все в порядку,

Лише ходики трошки поспішають.

Приспів.

Із улюбленою ми прожили сотню років,

Так що я кажу?

Прожили двісті.

І здалося нам, що в новому місці

Горить яскравіше надвечірнє світло,

І говоряться тихі слова,

Які не позначалися, право,

Тому, не мудруючи лукаво,

Час поспішати туди, де синява.

З того часу я багато берегів змінив

У своїй країні і у віддалених країнах.

Я згадував із нав'язливістю дивною,

Як часто ці ходики лагодив.

Під ними чай інший чоловік п'є,

І те години ні чому не винні,

Вони всього один раз одружені,

Але, як господар їх, поспішають уперед.

Приспів: Ах, краще немає вогню, який не погасне,

І краще вдома немає, ніж власний твій дім,

Де ходики стукають старанно на кухні,

Де мила моя, де мила моя,

Де мила моя і чайник зі свистом.