Хижина - Юрий Визбор

Лучами солнечными выжжены,

Веселые и беззаботные,

Мы жили десять дней на хижине

Под Алибекским ледником.

Здесь горы солнцем не обижены,

А по февральским вечерам

Горят окошки нашей хижины,

Мешая спать большим горам.

Известные своей решимостью,

Несемся мы по склонам солнечным,

И лишь одной непогрешимостью

Мы держимся в крутых снегах.

Здесь горы солнцем не обижены,

А по февральским вечерам

Горят окошки нашей хижины,

Мешая спать большим горам.

Пускай в долине будет хуже нам,

Но не привыкли мы сутулиться,

Всегда верны мы нашим хижинам

И не завидуем дворцам.

Здесь горы солнцем не обижены,

А по февральским вечерам

Горят окошки нашей хижины,

Мешая спать большим горам.

Променями сонячними випалені,

Веселі і безтурботні,

Ми жили десять днів на хатині

Під Алібецьким льодовиком.

Тут гори сонцем не ображені,

А по лютівським вечорам

Горять вікна нашої хатини,

Заважаючи спати великим горам.

Відомі своєю рішучістю,

Несемося ми по схилах сонячних,

І лише однією непогрішністю

Ми тримаємося в крутих снігах.

Тут гори сонцем не ображені,

А по лютівським вечорам

Горять вікна нашої хатини,

Заважаючи спати великим горам.

Нехай у долині буде гірше нам,

Але не звикли ми сутулитися,

Завжди вірні ми нашим хатинам

І не заздримо палацам.

Тут гори сонцем не ображені,

А по лютівським вечорам

Горять вікна нашої хатини,

Заважаючи спати великим горам.