До Свиданья, Дорогие - Юрий Визбор

Вот как-будто бы сначала начинается судьба,

У бетонного причала, у последнего столба,

Здесь вдали остались бури,

Здесь земля уже близка,

Здесь косынку голубую я прищурившись искал.

И забудутся, едва ли,

Эти несколько минут —

Здесь меня когда-то ждали,

А теперь уже не ждут.

Белой пеной мягкой лапой

Бьются волны о маяк,

Я схожу себе по трапу,

Я схожу себе по трапу,

Независимый моряк.

Но все время призывают отдаленные моря,

Все куда-то уплывают, выбирая якоря,

Так и мы от чьих-то судеб,

Как от пирса отошли,

Так от нас уходят люди, словно в море корабли.

До свиданья, дорогие,

Вам ни пуха, ни пера,

Пусть вам встретятся другие

Лишь попутные ветра!

Море синее сверкает,

Чайки белые снуют,

Ни на что не намекаю,

Просто песенку пою…

Ось ніби би спочатку починається доля,

У бетонного причалу, у останнього стовпа,

Тут далеко залишилися бурі,

Тут земля вже близька,

Тут косинку блакитну я прищурившись шукав.

І забудуться, навряд чи,

Ці кілька хвилин —

Тут мене колись чекали,

А тепер уже не чекають.

Білою піною м'якою лапою

Б'ються хвилі про маяк,

Я схожу собі по трапу,

Я схожу собі по трапу,

Незалежні моряки.

Але всі час закликають віддалені моря,

Усі кудись спливають, вибираючи якорі,

Так і ми від чиїхось доль,

Як від пірса відійшли,

Так від нас йдуть люди, немов у морі кораблі.

До побачення, дорогі,

Вам ні пуху, ні пера,

Нехай вам зустрінуться інші

Лише попутні вітри!

Море синє сяє,

Чайки білі снують,

Ні на що не натякаю,

Просто пісеньку співаю…