Белая Земля - Юрий Визбор

На самый край белой земли, на краешек

Мы добрались, долгой тоской намаявшись.

Сердцем пойми эти снега пожалуйста,

Вот тебе мир, делай его, не жалуйся.

Тлеет костер, варится суп с консервами.

Скажут про нас: «Были ребята первыми».

Вспомнит про нас кто-нибудь понимающий,

Дескать: «Прошли трудным путем, товарищи.»

В белых снегах ели стоят точеные.

По берегам скалы томятся черные.

Тихо кругом, путь мой лежит с каюрами,

Будто альбом листаю я с гравюрами.

Где мы пройдем, след наш крутой останется,

Где запоем, север с тоской расстанется.

Здесь навсегда лягут дороги синие

И города будут стоять красивые.

Ну, а пока темень приходит быстрая,

Ты пожелай в этих снегах нам выстоять.

В путь нам пора, плаванье не кончается,

И трактора, как корабли, качаются.

На край білої землі, на краєчок

Ми добралися, довгим тугою намаявшись.

Серцем зрозумій ці сніги будь ласка,

Ось тобі мир, роби його, не жалійся.

Тліє багаття, вариться суп із консервами.

Скажуть про нас: Були хлопці першими.

Згадає про нас хтось розуміє,

Мовляв: «Пройшли важким шляхом, товариші.»

У білих снігах ялинки стоять точені.

По берегах скелі томляться чорні.

Тихо кругом, мій шлях лежить з каюрами,

Начебто альбом гортаю я з гравюрами.

Де ми пройдемо, слід наш крутий залишиться,

Де запоєм, північ з тугою розлучиться.

Тут назавжди ляжуть дороги сині

І міста будуть стояти гарні.

Ну, а поки темрява приходить швидка,

Ти побажай у цих снігах нам вистояти.

Шлях нам час, плавання не закінчується,

І трактори, як кораблі, хитаються.