Глава XI - Потухший маяк - Сказки Чёрного Города

Волны морские шумели вдали

Разбиваясь о прибрежные скалы.

Тихо трещали в камине угли,

На город ночь опускалась.

Голос отца негромко звучал

В осенней сырой полутьме,

Вечером тем он мне рассказал,

Про старинный маяк на холме -

Что указывал дорогу

Проплывавшим кораблям,

Без помощи его никто не сможет

Кинуть якорь к заветным берегам.

Годы прошли и я стал моряком,

С честью продолжил дело отца.

Много лет не был в крае родном,

Вырос волк морской из юнца.

Получен приказ курс на южный утес,

Забилось сердце, ведь там был мой дом.

Свет маяка показался вдали,

Но заклубился туман за бортом.

Свет в ночи угас внезапно,

Округа вся ушла во тьму.

корабль бортом бросило на скалы,

И камнем рухнул он к морскому дну.

Волны морские шумели вдали,

Разбиваясь о прибрежные скалы.

Годами смотрел он как корабли

К морскому дну опускались.

Голос его с насмешкой звучал,

Над могилой сырой в полутьме.

"Прости меня, сын, это я погасил,

Тот старинный маяк на холме."

Что указывал дорогу

Проплывавшим кораблям,

Без помощи его никто не сможет

Кинуть якорь к заветным берегам.

Хвилі морські шуміли вдалині

Розбиваючись на прибережні скелі.

Тихо тріщало в каміні вугілля,

На місто ніч опускалася.

Голос батька тихо звучав

В осінній сирій напівтемряві,

Увечері тим він мені розповів,

Про старовинний маяк на пагорбі

Що вказував дорогу

Пропливаючим кораблям,

Без його допомоги ніхто не зможе

Кинути якір до заповітних берегів.

Роки минули і я став моряком,

З честю продовжив справу батька.

Багато років не був у краї рідному,

Виріс вовк морський з молодика.

Отриманий наказ курс на південну скелю,

Забилося серце, бо там був мій дім.

Світло маяка здалося вдалині,

Але затуманився туман за бортом.

Світло вночі згасло раптово,

Округа вся пішла до темряви.

корабель бортом кинуло на скелі,

І каменем звалився він до морського дна.

Хвилі морські шуміли вдалині,

Розбиваючись на прибережні скелі.

Роками дивився він як кораблі

До морського дна опускалися.

Голос його з глузуванням звучав,

Над могилою сирою в напівтемряві.

"Пробач мені, сину, це я погасив,

Той старовинний маяк на пагорбі.

Що вказував дорогу

Пропливаючим кораблям,

Без його допомоги ніхто не зможе

Кинути якір до заповітних берегів.