Глава I - Чернокнижник - Сказки Чёрного Города

В память о том Богом

Позабытом месте

Холм лишь одинокий

На пустыре остался.

Множество историй

Страшных о поместье

И человеке странном,

Что там от всех скрывался.

Время вспять я

Поверну,

Ошибки прошлых лет

Исправлю,

Всех обидчиков

Своих

Я страдать

Заставлю.

Во мраке подземелья

Над книгою склонившись

Чуть шевеля губами

Произносил слова.

Помешивая зелье,

Зловеще улыбаясь,

Встал и произнёс он:

"Вот и ваша смерть пришла!"

Время вспять я

Поверну,

Ошибки прошлых лет

Исправлю,

Всех обидчиков

Своих

Я страдать

Заставлю.

Растаяла ночь, а с ней - и жизнь

Ещё одного из тех, кто был мне не мил.

Ветер завоет, расплачется дождь

Над безмолвной россыпью их могил.

На згадку про те Богом

Забуте місце

Пагорб лише самотній

На пустирі залишився.

Безліч історій

Страшних про маєток

І людині дивній,

Що там від усіх переховувався.

Час тому я

Поверну,

Помилки минулих років

Виправлю,

Усіх кривдників

Своїх

Я страждати

Примушу.

У темряві підземелля

Над книгою схилившись

Трохи ворушачи губами

Вимовляв слова.

Помішуючи зілля,

Зловісно посміхаючись,

Встав і сказав він:

"Ось і ваша смерть прийшла!"

Час тому я

Поверну,

Помилки минулих років

Виправлю,

Усіх кривдників

Своїх

Я страждати

Примушу.

Растала ніч, а з нею – і життя

Ще одного з тих, хто був мені не милий.

Вітер завиє, розплачеться дощ

Над безмовним розсипом їхніх могил.