Глава IX - Грешники - Сказки Чёрного Города

Утром взор болит от света,

Уши наполняет звон.

Как же звали даму эту,

В кою ночью был влюблен?

Снова преданный забвению,

Не успев еще остыть,

Все ночные приключения

Ведь пора нам дальше плыть.

Нам наплевать и на ваш страшный суд!

Грешники мы и в раю нас не ждут!

По заснеженным дорогам,

Сквозь поля, через холмы,

Понаделав шума много,

В вашу жизнь ворвемся мы.

Для народа петь в тавернах,

Вам скажу, нелегкий труд,

Мы на сцене откровенны,

Потому везде нас ждут!

Нам наплевать и на ваш страшный суд!

Грешники мы и в раю нас не ждут!

Вранці погляд болить від світла,

Вуха наповнює дзвін.

Як же звали даму цю,

В яку ніч був закоханий?

Знов відданий забуттю,

Не встигнувши ще охолонути,

Усі нічні пригоди

Адже час нам далі плисти.

Нам начхати і на ваш страшний суд!

Грішники ми і в раю на нас не чекають!

Засніженими дорогами,

Крізь поля, через пагорби,

Наробивши шуму багато,

У ваше життя ми увірвемося.

Для народу співати у тавернах,

Вам скажу, нелегка праця,

Ми на сцені відверті,

Тому скрізь на нас чекають!

Нам начхати і на ваш страшний суд!

Грішники ми і в раю на нас не чекають!