Глава VI - Двери разума - Сказки Чёрного Города

Ты понимаешь, что совпадает

Биение сердца с ходом часов?

Ты еще не знаешь,

Что в твой разум проникает.

В беззащитного младенца

Превратит тебя мой зов.

Двери разума я распахну!

Хоть над ними их полно теперь,

Окажешься безмолвно ты в плену

Мне известны тайны всех людей!

Взгляд околдован секундной стрелкой

Ты различаешь лишь голос мой

Разум мой в оковах,

Это дьявольская сделка

Над собою ты не властен,

Управляю я тобой.

Двери разума я распахну

Хоть над ними их полно теперь,

Окажешься безмолвно ты в плену

Мне известны тайны всех людей!

Но не в силах разум я пленить

Тех, кто жилы излечил с душой,

Тех, кто смог свой век без тайн прожить,

Им не страшен голос мой.

Ти розумієш, що збігається

Биття серця з перебігом годинника?

Ти ще не знаєш,

Що у твій розум проникає.

У беззахисного немовля

Перетворить тебе мій поклик.

Двері розуму я відчиню!

Хоч над ними їх повно тепер,

Виявишся безмовно ти в полоні

Мені відомі таємниці всіх людей!

Погляд зачарований секундною стрілкою

Ти розрізняєш лише мій голос

Розум мій у кайданах,

Це диявольська угода

Над собою ти не маєш,

Управляю я тобою.

Двері розуму я відчиню

Хоч над ними їх повно тепер,

Виявишся безмовно ти в полоні

Мені відомі таємниці всіх людей!

Але не в змозі розум я полонити

Тих, хто жили вилікував із душею,

Тих, хто зміг свій вік без таємниць прожити,

Їм не страшний мій голос.