Qravitasiya - Orxan Zeynallı

Daha neçə uşaq aclıqdan öləcək şəkil naminə?

Nə qədər insan batacaq ki, gündəm dəyişsin?

Dünyanın alın yazısı yazılıb qan ilə

Biz ruhumuzu endirdikcə baş barmaq qalxır göyə

Hələ çox quyular qazılacaq səngər deyə

Çox güllə atılacaq kimsə igid olsun deyə

Ədalət mücərrəd məvhum və əlçatmaz

Yüz dəfə diz çökdüm bircə dəfə sən gəl deyə

Zirvəyə çevrilir ən alçaq dərələr

Hələ çox güləcək bizə qəbirdən ölülər

Yoxdur artıq kiçik günah, var ancaq irilər

Getsə də köhnə zalımlar, gələcək yenilər

Küləklə döyüşdükcə ümidsiz gəmilər

Batdıqca canlar dibə yeni ləpələr dirilər

Yuyulduqca sahillər, dağılar qum saraylar

Şahlar can verər, öz xislətində boğulub ağlar

Əllər açılır göyə, əllər açılır göyə

Bəlkə göz gec qırpınanda kimsə görər deyə

Kimsə çəkir yerə, kimsə çəkir yenə

Günahlar yaddaş kimi, buraxmır heç yerə

Mən yalançıyam, sən ədalətsizsən

Mən çarəsiz olduqca sən səssizsən

Nə qədər zirvəyə qalxsaq da sənə toxunmaqçün

Sonda ölüm qravitasiyası səni çəkir yerə

Əllər açılır göyə, əllər açılır göyə

Bəlkə göz gec qırpınanda kimsə görər deyə

Əllər açılır göyə, əllər açılır göyə

Günahlar yaddaş kimi, buraxmır heç yerə

Mən yalançıyam, sən ədalətsizsən

Mən çarəsiz olduqca sən səssizsən

Nə qədər zirvəyə qalxsaq da sənə toxunmaqçün

Sonda ölüm qravitasiyası səni çəkir yerə

Скільки ще дітей помре з голоду?

Скільки людей потоне, щоб змінити порядок денний?

Світова передмова написана кров’ю

Коли ми знижуємо настрій, великий палець піднімається до неба

Ще багато колодязів треба копати

Багато куль буде випущено, щоб зробити когось сміливим

Справедливість абстрактна і недоступна

Я сто разів ставав на коліна, щоб попросити вас прийти один раз

Найнижчі долини стають вершиною

Ми ще будемо багато сміятися над мертвими з могили

Немає більше дрібних гріхів, є тільки великі

Навіть якщо підуть старі гнобителі, прийдуть нові

Відчайдушні кораблі борються з вітром

Коли вони тонуть, на дні оживають нові ядра

Як миєшся, пляжі, гори, пісочні палаци

Роги вмирають, тонуть у своєму характері і плачуть

Руки відкриті до неба, руки відкриті до неба

Може, миттю ока хтось побачить

Хтось малює до землі, хтось знову малює

Гріхи, як і пам'ять, нікуди не залишаються

Я брехун, ти несправедливий

Ти мовчиш, коли я безпорадний

Скільки б ми не піднімалися, ми хочемо доторкнутися до вас

Зрештою, тяжкість смерті тягне вас на землю

Руки відкриті до неба, руки відкриті до неба

Може, миттю ока хтось побачить

Руки відкриті до неба, руки відкриті до неба

Гріхи, як і пам'ять, нікуди не залишаються

Я брехун, ти несправедливий

Ти мовчиш, коли я безпорадний

Скільки б ми не піднімалися, ми хочемо доторкнутися до вас

Зрештою, тяжкість смерті тягне вас на землю