Həyatın Özü - Orxan Zeynallı, Tomris

Xəyanət sabahı verilən gül dəstəsi kimi, səmimiyyətdən uzaq

Danışmaq çətindirsə?

Gəl yazaq

Sehirli baxışın kimi əllərin də varsa

Al bu qış fəslin, əbədi döndər yaza

Unutmaq, xəyal qurduğun gələcək səni etmədən məhv

Son mənzil eynidirsə, niyə bu qədər pillə edim dəf?

Ayağım səhv, hər addım atdıqca, növbəti hərf

Dəyişir alın yazımda, susur göylər çünki edir sərf

Yuduqca sən hər sahili?

Dəniz oldu sənət sahibi

Gözü kor şairlər belə hiss edib sevər zahiri

Bitəcək qanlı döyüşlər qəlbdə hissələr daxili

Dövranı yenə də sevməz?

əgər diriltsələr Sabiri

Bu sevgi sağ idi?

onu yaşatmaqçün sən yarandın

İllərdir kimlərsə sevir, illərdir kimlərsə dözür

Görəsən işlədərmi sevgililər «həyatım» sözün

Sevgilidən qabaq xəyanət etsə həyatın özü?!

Həyatdan ötən illər hədər olmaz

Könüldə bitən güllər bir də solmaz

Sabahlar arzularıma gedən bir yol

Bu yollar bağlanmaz

Yenə sən getdin, yenə tək qaldım

Tanış notların içində birdən yarandı səs

Nə yaxşı dünən keçmişdə, bu günsə yanımda sən

Həyatın dəyəri qalmayıb, bil artıq qanımda sən

Həqiqəti tap misralarda, mən əgər yalan desəm

Qırılmış qəlb əlimdə göylərlə danışanda

Dedi xəstəlikdir təklik, al bu mələyi dərmandır sev

Edəndə hər anda bəhs, içilən hər and əbəs

Gedərdi sayılsa birgə yaşadığımız hər an bir səhv

Məni pis tanıyan bir kəs, nə bilsin dərin nəfəs

Çatmasa diriltməyə məni bəsdir «oyan canım» — desən

Bu qəlbi yaxşı tik sevginlə, qorxma yaram dözər

Uçmağa həsrət sevgimizi qanadların bəzər

Və hətta pıçıldasa qulağıma ayı yarım kəsən

Yenə də sevərəm olmaq sənlə mənə haram desə

Həyatdan ötən illər hədər olmaz

Könüldə bitən güllər bir də solmaz

Sabahlar arzularıma gedən bir yol

Bu yollar bağlanmaz

Həyatdan ötən illər hədər olmaz

Könüldə bitən güllər bir də solmaz

Sabahlar arzularıma gedən bir yol

Pıçıltı danışmaq üçün bəs etmirsə

Qələmim artıq kağızları isitmirsə

Mən gedərəm bilsəm ki, vərəq boş qalmaz

Yumşaq sətirlərsiz qəlblərə daş dolmaz

Hərdən səni incidəndə sevilmək

Pərdəni salıb arxamı çevirmək

Tərk etsəm də bəlkə boşluq yaranmaz

Get, narahat olma, bu yollar bağlanmaz

Həyatdan ötən illər hədər olmaz

Könüldə bitən güllər bir də solmaz

Sabahlar arzularıma gedən bir yol

Bu yollar bağlanmaz

Зрада далеко не щира, як букет квітів, подарований завтра

А якщо важко говорити?

Давайте напишемо

Якщо у вас руки, як чарівний погляд

Купуйте цієї зимової пори, пишіть назавжди поворот

Забудьте, майбутнє, про яке ви мрієте, буде знищено без вас

Якщо остання квартира така ж, чому я маю так далеко?

Моя нога помиляється, кожен крок – наступна літера

Заклинання чола змінюються, бо небо мовчить і витрачає

Ти кожен берег миєш?

Майстром мистецтва стало море

Сліпі поети так відчувають і люблять погляд

Криваві битви, які закінчаться, є частинами серця всередині

Все ще не подобається схема?

якщо вони воскресять Сабірі

Чи було це кохання живим?

ти був створений, щоб зберегти його живим

Хтось любить роками, хтось терпить роками

Цікаво, чи спрацює слово «життя».

Якщо він зрадить кохану перед життям ?!

Роки, що пройшли, не пройдуть даремно

Квіти, що ростуть у серці, ніколи не в’януть

Шлях до моїх мрій завтра

Ці дороги не пов’язані

Ти знову пішов, я знову залишився сам

Раптом у знайомих нотах пролунав звук

Ну, вчора було в минулому, а сьогодні ти зі мною

В житті не залишилося цінності, ти вже в моїй крові

Знайди правду у віршах, якщо я брешу

Коли розбите серце говорить до неба в моїй руці

Він сказав, що самотність - це хвороба, купити цього ангела - це ліки від любові

Кожен раз, коли ви даєте обіцянку, кожна клятва, яку ви даєте, марна

Було б помилкою жити разом кожну мить

Хтось, хто мене погано знає, чомусь глибоко вдихнув

Якщо цього замало, то досить воскресити мене і сказати: «Прокинься, мій милий».

Це серце добре переносить любов і страх

Туга літати прикрашає наші любовні крила

І навіть якщо він шепче мені на вухо, ведмідь розрізає навпіл

Все-таки, якщо мені заборонено бути в тебе закоханим

Роки, що пройшли, не пройдуть даремно

Квіти, що ростуть у серці, ніколи не в’януть

Шлях до моїх мрій завтра

Ці дороги не пов’язані

Роки, що пройшли, не пройдуть даремно

Квіти, що ростуть у серці, ніколи не в’януть

Шлях до моїх мрій завтра

Якщо шепіту недостатньо, щоб говорити

Якщо моя ручка більше не нагріває папери

Якщо я піду, я знаю, що сторінка не буде порожньою

Серця не можна наповнити камінням без м'яких ліній

Бути коханим, коли тобі іноді боляче

Опусти завісу й повернись спиною

Навіть якщо я піду, можливо, розриву не буде

Іди, не хвилюйся, ці дороги не з’єднуються

Роки, що пройшли, не пройдуть даремно

Квіти, що ростуть у серці, ніколи не в’януть

Шлях до моїх мрій завтра

Ці дороги не пов’язані