Pəncərə - PRoMete, Orxan Zeynallı

Xatirələr oyatdı pəncərə nəyə görə?!

Hər şey başladı pəncərədən əvvəlcədən.

Adi kəlmədən, daha nədən?

Getməkdən, gəlməkdən, məhəllə-məktədən.

Bir yerdə (hə) gizlincə gəzməkdən.

İlk sevgi-məhəbbət beləcə yarandı.

Bu tale-qismət gecədən qaradı.

O bilmədi nədən başladı soyuqluq.

Gün gəldi, görüşlər kəsildi bir yolluq.

Qalsa da sevdiyi uşaqlıq illərində,

Yaşadı sevgisi ürəyində, dərində.

Bir gün də o qaldı yalqız.

Fikrində yalnız o qız, o qız...

O qız...

Ay məni məndən alıb gedən,

Dərdlərimi dərdə salıb gedən.

Ləzzəti çörəyimdə, ağrısı kürəyimdə,

Həsrəti ürəyimdə qalıb gedən!

Ləzzəti çörəyimdə, ağrısı kürəyimdə,

Həsrəti ürəyimdə qalıb gedən!

Gecə çatdı səhərə,

Lay-lay dedim şəhərə,

Açılmadı bir kərə,

Pəncərən, pəncərən, pəncərən.

Var bu məhəbbətin davamı,

Pəncərənin o yanı - qız olan yanı.

Yağışlar cizgiləridi dünyanın.

O qız yenə pəncərədə göründü,

Kənardan adicə görüntü,

Əslində xəstəlik, üzüntü.

Həkimlər deyirdi şəfasız,

Oğlan düşünürdü vəfasız.

Pəncərədə görüşdü onun baxışları,

Pəncərədə öpüşdü onun baxışları,

Pəncərəyə düzdü naxışları,

Gözündən süzülən yağışları!

Çalışdı yarından olsun uzaq,

Səbəbi o qıza bəllidir ancaq.

Bu sevgi naminə ayrılsaq,

Açma pəncərəni.

Açmaq, uçmaq...

Bir daha gəldim o yerlərə,

Tanış küçə, tanış pəncərə.

Bir ömür yaşayaydıq, bir günlük qovuşaydıq,

Bir anlıq qayıdaydıq o illərə...

Bir ömür yaşayaydıq, bir günlük qovuşaydıq,

Bir anlıq qayıdaydıq o illərə...

Gecə çatdı səhərə,

Lay-lay dedim şəhərə,

Açılmadı bir kərə,

Pəncərən, pəncərən, pəncərən.

Son nöqtəyə yaxınlaşmaq,

Olmamaq qorxusunu aşmaq,

Əziyyətlə rahatlaşmaq.

Zülmdən zülmətə bir anlıq uçuş...

Payızın xəzan nəfəsi,

Yolu qısaltmaq həvəsi,

Ömrün sonuncu qəfəsi.

Möhlətdən qisməteə bir anlıq uçuş...

Nə acizlik, nə igidlik?!

Həm ölülük, hem dirilik...

Bir bilirikmi?

Bilmirik.

Cəhalətdən Cənnətə bir anlıq uçuş...

Cəhalətdən Cənnətə, bəlkədən...

Əlbəttə, birinci son dəfə,

Xəlvətdən xəlvətə,

Eyvandan həyətə bir anlıq uçuş...

Sürünməkdən qurtuluş.

Gecə çatdı səhərə,

Lay-lay dedim şəhərə,

Açılmadı bir kərə,

Pəncərən, pəncərən, pəncərən.

Чому вікно викликало спогади?!

Все почалося перед вікном.

Без зайвих розмов, чому б і ні?

Від ходу, приходу, з околиці.

Від ходити таємно в одному місці (так).

Так виникло перше кохання.

Ця доля затьмарила ніч.

Він не знав, чому почалася застуда.

Настав день, зустрічі перервали.

Хоч він любив своє дитинство,

Кохання жило в серці, глибоко.

Одного разу він залишився сам.

Тільки та дівчина в її розумі, та дівчина...

Та дівчина...

Місяць мене забрав,

Той, хто робить мої турботи жалюгідними.

Смак у моєму хлібі, біль у спині,

Туга залишається в моєму серці!

Смак у моєму хлібі, біль у спині,

Туга залишається в моєму серці!

Настала вранці ніч,

Я сказав місту,

Нерозкритий м'яч,

Вікно, вікно, вікно.

Є продовження цієї любові,

Інша сторона вікна – сторона дівчини.

Дощі були лініями світу.

Вона знову з'явилася у вікні,

Простий вигляд ззовні,

Насправді хвороба, смуток.

Лікарі сказали, що це невиліковно,

Хлопець вважав, що він невірний.

Його погляд зустрівся з вікном,

Його очі цілувалися у вікно,

Візерунки, покладені на вікно,

Дощ капає з його очей!

Спробував далеко від завтрашнього дня,

Але причина цій дівчині відома.

Якщо ми розлучимося заради цієї любові,

Не відкривайте вікно.

Відкривай, лети...

Я знову прийшов у ті місця,

Знайома вулиця, знайоме вікно.

Ми б прожили все життя, зустрілися б на день,

Ми на мить повернулися в ті роки...

Ми б прожили все життя, зустрілися б на день,

Ми на мить повернулися в ті роки...

Настала вранці ніч,

Я сказав місту,

Нерозкритий м'яч,

Вікно, вікно, вікно.

Наближаючись до кінцевої точки,

Подолати страх не бути,

Розслабтеся з болем.

Хвилинний політ з темряви в темряву...

Подих осені,

Бажання скоротити шлях,

Остання клітка життя.

Миттєвий політ час від часу...

Яка слабкість, яка мужність?!

І смерть, і життя...

Ми знаємо одного?

Ми не знаємо.

Хвилинний втеча від невігластва до раю...

Від незнання до раю, може бути...

Звичайно, вперше,

Від таємниці до таємниці,

Миттєвий переліт з балкона у двір...

Позбавтеся від повзучості.

Настала вранці ніч,

Я сказав місту,

Нерозкритий м'яч,

Вікно, вікно, вікно.