Adsız Mahnı - PRoMete

Nə qədər söz olsa, söz nə qədər düz olsa

Az gələcək sətirlərim gözlərinə baxmaqdan

Nə qədər düz olsa, düz nə qədər iz qoysa

Etiraz edə bilməyəcəm o ətrini qoxmaqdan

Cızdım rəsmini, tanımamışdan ağlımda

Sən bir şahzadə və ayağında çarıqlar var

Girdin həyatıma və real oldun nağılımda

Gözmuncuqlarında dərin çat və qırıqlar var

Dərinə toxundum və əridim, yox oldum

«Mən ruhmu, insanmı!?»

anlamadan yoluma davam

Əlinə toxundum, parlaqlıq çox oldu

«Sən ruhmu, insanmı!?»

anlamadan yoluma davam

Sən güclü, ən güclü otlardan həblərdən

Uça bilməz insan, yox, uça bilməz insan

Xətrinə dəyəcək qədər kobud oluram mən hərdən

Amma sən bu həyatımda tək keçə bilməzimsən

Qanadlan!

Səni mənə gətirəcək bu qanadlar

Uzaqdan…

Ətrini küləyə ötür, dayanma!

Səmadan

Dənizdən

Buluddan

Günəşdən

Güc ver, mənə güc ver, var oluşun belə bəsdir buna

Hər yer mən dardır, əgər səbəb varsa yoxluğuna

Yazdığım ilk sətir belə, son kimi görünə bilir mənə

Çatmamış bitir mürəkkəb, sətirlərim sonluğuna

Uzana-uzana gedir gecə, üzünü görüm edim necə?

Mən buz kimi, sənsə isti, uzaqlaşıram əridikcə

Nə ürək işləmir, nə beyin, küsür pərilər, uzaq qaçır

Bayıra çıxıram axtarışda, boşdur küçə, boşdur küçə…

Toxunuşlar, barmaqlar… hər şey necə də mükəmməldir

Dərin-dərin nəfəs dərim, dərin gözlərim və gözlərin

Dodaqlar, incə belin, uzaqlıqlar içində mən

İtirirəm yenə də səni, yenə də boşdur buz əllərim

Gündəliklərdə vərəq qalmadı, bitirdim neçə qələmdə mürəkkəb

Atmadım, saxladım, doğmadır, tək göründüm hər kəsə

Təkəm sandılar.

Yanımdaydın heç darıxmadım

Amma yenə də dön, yanımda cismin olsun!

Bəlkə inandım ki, nəğmələrdə deyilən eşq bu qədər asandır

Dön, nəğmə yazacam sənin dönüşünə

Yorğun gözlərim baxır, yolun sonunda ölümlə görüşümə

Gecikirəm!

Qanadlan!

Səni mənə gətirəcək bu qanadlar

Uzaqdan…

Ətrini küləyə ötür, dayanma!

Səmadan

Dənizdən

Buluddan

Günəşdən

Скільки б слів не було, як би прямолінійно

Менше майбутніх рядків, ніж дивитися йому в очі

Як би прямо, скільки б слідів не було

Я не можу втриматися від запаху цього аромату

Я намалював картину у своїй свідомості, не впізнаючи її

Ти принцеса і на ногах у тебе туфлі

Ти увійшов у моє життя і став реальним у моїй історії

На намистинках є глибокі тріщини та злами

Я торкнувся шкіри, і вона розтанула і зникла

— Я дух чи людина?

продовжуй свій шлях, не усвідомлюючи цього

Я торкнувся його руки, там було багато блиску

— Ти дух чи людина?

продовжуй свій шлях, не усвідомлюючи цього

Ти найсильніша, найпотужніша трав’яна таблетка

Людина не може літати, ні, людина не може літати

Іноді я досить грубий, щоб ризикувати

Але ти не можеш бути самотнім у цьому житті

Крила!

Ці крила приведуть тебе до мене

Дистанційно…

Відчуй запах вітру, не зупиняйся!

З неба

З моря

З хмари

Від сонця

Дай мені сили, дай мені сили, досить існувати

Кожне місце мені вузьке, якщо є причина його відсутності

Навіть перший рядок, який я написав, може здатися останнім

Чорнило закінчується, не досягнувши кінця моїх рядків

Йде ніч, як я можу побачити його обличчя?

Я як лід, ти гарячий, я віддаляюся

Не працює ні серце, ні мозок, феї порока, тікають

Виходжу на пошуки, вулиця порожня, вулиця порожня…

Дотики, пальці… як все ідеально

Зробіть глибокий вдих у мою шкіру, глибоко в мої очі й очі

Губи, тонка талія, я вдалині

Я знову втрачаю тебе, мої крижані руки ще порожні

У щоденниках не залишилося сторінок, я закінчив кілька ручок чорнилом

Не кинув, а зберіг, рідний, на всіх подивився один

Вони думали, що вони самотні.

Я ніколи не сумував за тобою зі мною

Але все одно йди, нехай твоє тіло зі мною!

Можливо, я вірив, що любов у піснях – це так легко

Іди, я напишу пісню для твого повернення

Мої втомлені очі дивляться на мене в кінці дороги

Я запізнився!

Крила!

Ці крила приведуть тебе до мене

Дистанційно…

Відчуй запах вітру, не зупиняйся!

З неба

З моря

З хмари

Від сонця