Böyük Ümidlər - Orxan Zeynallı

Doğulmaq yadımızdan çıxardığımız ilk addımdır

Necə ki, qalmır yadda ilk öpüş, ilk laylalar

Bir gün qabaq yox idin, bu gün isə həyatın var

Heyif, olmur qoymaq şərt doğulacam, olsa qayğılar

Axmamış yaş qədər təmiz qucaqda böyümək hissi

Adam qayıdıb keçmişə, yenidən böyümək istəyir

Biz axı göylərin sevən qəlblərə hədiyyəsi idik

Onların yerinə bütün xoşbəxtliklərə «hə» deyəsi idik

Zaman heç nəyi gizlətmir, zaman heç nəyi sağaltmır

Zaman göstərir sən demə xoşbəxtlik biz olsaq artmır

Biz bəzən şəfəqləri bitişdirib edirik parıltı

Bəzənsə parçalanan qaya arasında son qırıntı

Gözünü yum, qorxma bir azdan bitəcək səslər

Küsmə talehindən o heç nəyi etmir qəsdən

Azalacaq səslər, azalacaq səslər

Valideyn sayi azaldıqca azalacaq səslər

Dizimi qucaqlayıb dinlədim o səsləri

Gözümü bağlayıb dinlədim o səsləri

Yastıqlar gizlədəndə o səsləri

Valideyn davaları dəriyə hopmuş yaralar kimidir

Ağrılar qalsa da keçmişdə, nəticə göz önündədir

Bu günü ən uzaq vaxtlardan, yapışacaq ayaqlardan

Bu sevgili deyil ki, dərd verəndə deyəsən səhv özündədir

Seçim olmur heç kimdə, kimsə doğulur çirk içində

Kimsə nazir ailəsində, var-dövlət, mülk içində

Kimsə son anda abort etməyən tək anayla

Kimsə sevgi ocağında, həyatı bənzəyir bəlkə nağıla

Analar var — qalıb baş-başa yadigar başdaşıyla

Ömründən kəsib böyütdüyü övlad əvəz olunub başdaşıyla

Uşaqlar var valideyn əvəzi böyüyüb qardaşıyla

Doğmalaşıb artıq soyuq küçədəki hər daşıyla

Gecədən qalma yaşı ilə səhər məktəbə getmək

Çətin idi özgələrdən qayğı tələb etmək

Çətin idi xoşbəxtlərin arasında qarışıb azmaq

Çətin idi «Mənim ailəm» mövzusunda inşa yazmaq

Dizimi qucaqlayıb dinlədim o səsləri

Gözümü bağlayıb dinlədim o səsləri

Yastıqlar gizlədəndə o səsləri

Gələcək nəsillərə böyük nifrət bəsləyir

Народження - це перший крок, який ми забуваємо

Як запам'ятати перший поцілунок, перші колискові пісні

Напередодні вас не було, а сьогодні у вас є життя

Шкода, умову поставити неможливо, хоча хвилює

Відчуття, що у нас «закінчився бензин» емоційно

Людина хоче повернутися в минуле і знову вирости

Ми були подарунком з неба для люблячих сердець

Натомість ми б сказали «так» усьому щастю

Час нічого не приховує, час нічого не лікує

Час показав, що щастя не збільшується, якщо ми є

Ми іноді приклеюємо світанки, щоб сяяти

Іноді остання крихта між розбитими скелями

Закрийте очі, не бійтеся, звуки скоро закінчаться

Через образу він нічого не робить свідомо

Зниження звуків, зменшення звуків

Звуки, які зменшаться зі зменшенням кількості батьків

Я обійняв коліна і прислухався до цих звуків

Я заплющив очі й прислухався до цих звуків

Ці звуки, коли подушки ховаються

Батьківські тяжби — як рани, вмочені в шкіру

Хоча біль залишився в минулому, результат очевидний

З найдальшого часу доби, з чіпляються ніг

Це не коханець, який, здається, помиляється, коли йому боляче

Ні в кого немає вибору, хтось народжується в бруді

Хтось із родини міністра, багатство, майно

З мамою-одиначкою, яка не робила аборт в останній момент

У когось у вогнище кохання життя схоже на казку

Є матері – залишилися наодинці з пам’ятним надгробком

Дитину, яку він відірвав від свого життя, замінили на могильний камінь

Є діти, які виросли з сурогатним батьком і братом

Народжений з кожним каменем на холодній вулиці

Йдуть до школи вранці з віком залишаються на ніч

Важко було вимагати турботи від інших

Важко було загубитися серед щасливих

Важко було написати твір на тему «Моя родина»

Я обійняв коліна і прислухався до цих звуків

Я заплющив очі й прислухався до цих звуків

Ці звуки, коли подушки ховаються

Він ненавидить майбутні покоління