Mahnılar Məni - Orxan Zeynallı

Elə bir hiss var ki, ürəyimdən uzaqdayam

Geri gələndə yolumu kimsə gözləmir (heç kim)

Küləyi bezdirən bu şəhərdə, xoşbəxtlik ehtimalı %1

Danışmaq, yazmaq, oxumaq, yadda qalmaq…

Səni sevən səndən vaxt istəyir, sevgi istəmir

Çağırmışdım dostları dar günümdə…

Hələ də yoxdur səs-səmir

Davamlı payız qoxusu, xəzanlı misralarda

Mən artıq eyni mövzulardan ibarət bir sətir

Mən artıq yaxın deyiləm sənə əvvəlkitək…

Həyatım bələd sənə, qulaqların sözlərimi izləmir!

De sevgin aysberq kimi altda gizlənib, yoxsa üstdəmi?

Səni isidir toxunuşum, yoxsa hər şey sözdəmi?

Maraqlan, gör kim öz həyatını pisləmir?

Həyat bataqlıdır hə?

Bəlkə Aid düz demir?!

Həyat adlı qaranlığın içində

Arzularla çətindir yaşamaq

Unudaraq dərdləri güləndə

Mahnılar məni…

Ağladar yenə…

Həyat adlı qaranlığın içində

Arzularla çətindir yaşamaq

Unudaraq dərdləri güləndə

Mahnılar məni…

Ağladar yenə…

Soyuq divarlara söykənmək

Uzaqlara baxıb — niyə böyüdük?

— demək

Tapa bilsəydik səadəti

Sahil boyu qurduğumuz saraylarda

Dalğalardan çəkinmədən

Özu ilə səmaya səni hissələrlə çəkir gedən

Böyümək — səni böyüdəni itirməkdir, demək!

Məni sıxır keçmişdən qalan gödəkçə və xatirələr!

Sığal çəkir, bu deyil əzizləmək

Bu deyil qəliz demək, həyatı pisləmək

Və kimsə niyə nifrət etdiyini yox

Niyə sevə bilmədiyini deyir

Valideynlər çox vaxt kim olduğunu yox

Kim ola bilmədiyini deyir!

Uzun qış gecələrində, qarışıq fikirlər

Elə o vaxtı susur doğmalar, danışır fikirlər

Sən içməsən də, köhnə dost gəlib, süz deyir

Bütün qış məni dinlə və de — «Orxan düz deyir!»

Həyat adlı qaranlığın içində

Arzularla çətindir yaşamaq

Unudaraq dərdləri güləndə

Mahnılar məni…

Ağladar yenə…

Həyat adlı qaranlığın içində

Arzularla çətindir yaşamaq

Unudaraq dərdləri güləndə

Mahnılar məni…

Ağladar yenə…

Є відчуття, що я далеко від серця

Ніхто не чекає мене, коли я повернуся (ніхто)

У цьому вітряному місті ймовірність щастя становить 1%

Говори, пиши, читай, пам’ятай…

Той, хто вас любить, хоче від вас часу, він не хоче любові

Я подзвонив друзям у свій важкий день…

Шуму все одно немає

Стійкий осінній аромат, заповітні лінії

У мене вже є рядок на такі ж теми

Я вже не близький тобі…

Моє життя тебе знає, мої вуха не чують моїх слів!

Любов прихована внизу, як айсберг, чи на вершині?

Тебе жарко торкатися, чи все так називається?

Цікаво, хто не засуджує його життя?

Життя болотне, чи не так?

Може, Aid не правий?!

У темряві під назвою життя

З мріями жити важко

Коли ти забудеш свої печалі і смієшся

Пісні мені…

Знову плач…

У темряві під назвою життя

З мріями жити важко

Коли ти забудеш свої печалі і смієшся

Пісні мені…

Знову плач…

Притулившись до холодних стін

Дивлячись у далечінь - чому ми виросли?

- казати

Якби ми могли знайти щастя

У палацах, які ми побудували вздовж узбережжя

Без вагань хвилі

Той, хто тягне вас до неба частинами

Вирости означає втратити того, хто вас виховав!

Мене переповнює піджак і спогади про минуле!

Пестить, не балує

Це непогано сказати, засудити життя

І не тому, чому це хтось ненавидить

Каже, чому не вміє любити

Батьки часто не знають, хто вони

Хто сказав, що ти не можеш бути!

Довгими зимовими ночами змішані думки

У той час рідні мовчать, розмовляють думками

Навіть якщо ти не п’єш, приходить старий друг і щось каже

Слухай мене цілу зиму і скажи - "Орхан правий!"

У темряві під назвою життя

З мріями жити важко

Коли ти забудеш свої печалі і смієшся

Пісні мені…

Знову плач…

У темряві під назвою життя

З мріями жити важко

Коли ти забудеш свої печалі і смієшся

Пісні мені…

Знову плач…