Honig Der Finsternis/phiala Vini Blasphemiae - Nocte Obducta

Tempel prachtvoll finster

Im Spiegel aufgewühlter Himmel

Lästerlich entweiht sakralen Boden Opferblut

Verdunkelt die Gestirne in geronnener Begierde

Rausch, Ekstase, Sündenfall

Epos einer bittersüßen Nacht

Ein Weltbild stöhnt in Flammen

Scheiterhaufen fiebriger Unversöhnlichkeit

Unter den steinernen Augen erhabener Skulpturen

Die starren aus Äonen in die Finsternis der Nacht

Die thronen auf verzierten Sockeln voll grotesker Grazie

Ornamentalen Wahnsinns widernatürlicher Pracht

Abstruses Schattenspiel, Abbild des Verruchten

Fackeln bannen flackernd uns’re Orgien auf den kalten Stein

Haßgetränkte Liebe glüht in schweren Kohlenschalen

Treibt den Zorn, die Lust, die Laster lieblich in den schweren Wein

Entziehe dich dem Blick der Gestirne

Labe dich in Horror an verbotenem Wein

Lausche den Verheißungen der Schlange

Aus Aschen der Verbannung steigt ein Paradies

Tropft zäh aus ungeahnten Weiten

Süßer als der Kuß der jungen Nacht

Säuselt sanft von längst vergess’nen Zeiten

Schmecke lustvoll schaudernd den Honig der Finsternis

Reißet schmutzige, klaffende Wunden

In die Träume derer, die blind und verkümmert

Daß Eiter sich in ihre Seelen ergieße

Die Herzen vergiftend, zerfressend den Kern

Schweiß auf bebender Haut

Schweiß auf meinen Lippen

Unter den steinernen Augen erhabener Skulpturen

In stiller Zustimmung eisig lächelnd

Unter ledrigen Schwingen der schützenden Nacht

Entfaltet…

Und unter den Qualen vernichtender Wahrheit

Bersten die Pfeiler des Weltengefüges

Wo hohles Gestein krankhafter Verblendung

In nichtswürdiger Dummheit zusammengefügt

Es walte die Kraft unserer Träume

Jenseits und diesseits des prunkvollen Tempelmauerwerks

Als Manifest in die Unvergeßlichkeit gemeißelt

Feierlich…

Lasset diesen Kelch nicht an mir vorübergehen

Wir grüßen schwindende Gestirne

Blaß, erschöpft, doch ohne Schmerzen

Kurz bevor der Morgen graut

Tanz der Flammen schlanker Kerzen

Besiegele den Pakt im Zwielicht

Bade dich im Kerzenschein

Tauche auf aus deinen verklärten Augen

Erhebe gen Himmel den blutroten Wein

Phiala vini blasphemiae

Храм славно темний

У дзеркальному бурхливому небі

Богохульство зневажає священну землю жертовної крові

Темніє зорі в застиглому бажанні

Сп'яніння, екстаз, падіння з благодаті

Епопея гірко-солодкої ночі

Погляд на світ горить у вогні

Вогнище гарячкового непрощення

Під кам’яними очима піднесених скульптур

Вдивляючись з еонів у темряву ночі

Вони стоять на троні на витіюватих плінфах, сповнених гротескної витонченості

Орнаментальне божевілля, неприродна пишність

Розумна гра тіней, образ нечестивих

Смолоскипи проганяють мерехтливі наші оргії на холодний камінь

Любов, просочена ненавистю, світиться у важких жаровнях

У важке вино солодко заганяє гнів, пожадливість, пороки

Втекти від погляду зірок

З жахом ласуйте забороненим вином

Прислухайтеся до обіцянок змія

З попелу вигнання повстає рай

Міцно падає з немислимих відстаней

Солодший за поцілунок молодої ночі

Тихо шепіт давно забутих часів

Скуштуйте мед темряви, здригаючись від смаку

Сльози брудні, зяючі рани

У мрії тих, хто сліпий і атрофований

Щоб гній вилився в їхні душі

Отруює серця, роз'їдає ядро

піт на тремтячій шкірі

піт на моїх губах

Під кам’яними очима піднесених скульптур

Крижано посміхається в мовчазній згоді

Під шкірястими крилами захисної ночі

Розгорнуто...

І під агонією нищівної правди

Стовпи світової структури лопнули

Wo пуста скеля хворобливого марення

Зібрати в нікчемну дурість

Нехай сила наших мрій переможе

Поза і з цього боку чудова кладка храму

Висічений у незабутній пам’яті як маніфест

Урочисто…

Не дозволяй цій чаші пройти повз мене

Ми вітаємо згасаючих зірок

Блідий, виснажений, але без болю

Перед світанком

Танець полум'я тонких свічок

Запечатайте пакт у сутінках

Купайтеся при свічках

Вириньте зі своїх переображених очей

Піднеси криваво-червоне вино до неба

Phiala vini blasphemiae