Die Wälder - Nocte Obducta

Die Wälder rufen in mir wieder wach, was war und was verging

Die Schönheit alter Stätten und Gesichter, die mein Aug' geseh’n

Als ich dort wandle, wohin stets mein Schritt mich trägt seit alter Zeit

An was einst war erinnern mich die Wälder meiner Einsamkeit

Die Seelen, die mein Herz erfreuten, sind längst gegangen

Die Schöpfer all der Schriften, die ich las, rief längst der Tod

Die Lehren, die mich formten, sie sind längst vergilbt, vergessen

Und treiben immer weiter fort mit jedem neuen Morgenrot

Ліси будять в мені те, що було і що минуло

Краса старих місць і облич, які бачили мої очі

Як я йду туди, куди мій крок завжди ніс мене з давніх-давен

Ліси моєї самотності нагадують мені про те, що колись було

Душі, що раділи моєму серцю, давно пішли

Смерть давно покликала творців усіх писань, які я читав

Вчення, що сформували мене, вони давно пожовкли, забули

І дрейфують далі й далі з кожним новим світанком