Eine Teichoskopie - Nocte Obducta

Unter nachtblauer Himmelskuppel

Auf h¶chstem Gipfel

Liegen T¤ler mir zu Fјџen

Liegen bar vor meinen Augen

Und was euch verborgen bleibt, offenbart sich meinem wachen Blick

Auf meiner sturmgepeitschten Warte

H¶ret nun meine Worte…

An den W¤llen heiler Welten

Kreischen schwarzgefiedert Raben

-ffnen sich pechschwarze Schlјnde

Todgeweihtes zu begraben

Und als ich wissend јber die L¤nder sehe

— Endzeit sehe —

Ist mein L¤cheln der Ruin aller Heiligen

Hoffnung wјrgt ein letztes Gebet hervor

…doch es verhallt ungeh¶rt in Grabesdimensionen

Schatten aus Sph¤ren des Jenseit’gen reiten

Ein Sturm ist geboren im Mahlstrom der Himmel

Jenseits der schroffen Gebirgshorizonte

Und wјtet vernichtend in ¤chzenden Welten

Fernab steigen Fluten aus tosendem Meer

Nokturne Gewitter reiџen mit Blitzen

Klafter in tiefschwarzes Firmament

Himmel stјrzen aschenschwer

Die Quellen speien nun Eislavinen

Flјsse tosen die Ufer zerreiџend

Und flieџen in T¤lern, die einst voller Leben

Durch die geschmolzenen Steinbauruinen

Das ihr anvertraute setzt Klio in Flammen

Im Schattental brennender Berghanggiganten

Fauchend vernichten die Gluten ein Damals

Als endlose Buchseiten Feuer fangen

Die apokalyptischen Reiter, sie tr¤nken

Die durstigen Rappen am Unterweltstrome

Im Atem der Endzeit versiegt das Gew¤sser

Ein Fluџbett von Staub und Totengedenken

Під куполом півночі блакитного неба

На найвищій вершині

Біля моїх ніг долини

Лежати голими перед очима

І те, що залишається прихованим від тебе, відкривається моєму пильному погляду

На моєму сторожі

А тепер почуй мої слова...

На стінах неушкоджених світів

Верещать чорнопері ворони

- Чорні як смоль розкриті

поховати приречених

І як свідомо дивлюся на землі

— подивитися час закінчення —

Хіба моя посмішка загибель усіх святих

Надія заглушає останню молитву

...але це залишається нечуваним у серйозних розмірах

Їзда на тінях із закордонних царств

У вирі небес народжується буря

За нерівними гірськими горизонтами

І лютує нищівно в стогінних світах

Далеко піднімаються припливи від бурхливого моря

Ноктюрн Грози рвуть блискавкою

Заглибиться в глибокий чорний небосхил

Небеса падають як важкі

Джерела зараз вивергають льодові лавини

Річки ревуть, рвучи береги

І течуть у долинах, які колись були повні життя

Крізь розплавлений камінь руїни будівлі

Кліо підпалює те, що їй було довірено

У тінистій долині палаючих гірських велетнів

Шипячи, клейковина руйнує потім

Як горять нескінченні книжкові сторінки

Вершники апокаліпсису, вони п’ють

Спраглі чорні коні на підземному потоці

Під час подиху останніх часів вода висихає

Русло річки з пилу і спогадів про загиблих