Galgendämmerung - Nocte Obducta

«Mutter, mich hat der Schlaf entführt

Und befleckt mit den häßlichsten Träumen

Die Riesen kopfüber aufgeknüpft

In derÖdnis, wo die Feuer brannten

Mutter, ich habe die Feuer gesehen

Dort unter der Schwärze der Himmel

Draußen zwischen den grausigen Körpern

Gemeuchelter toter Giganten…»

Und schon in den Feldern vor Sonnenaufgang

Beackern die Bauern ihr heilloses Land

Mit blutenden Händen die faulende Saat

In dem schimmelnden Schlamm zu bestatten

Und zitternde Ochsen vor morschen Pflügen

Beflecken mit blutigem Speichel den Matsch

Knacken mit teilnahmslos schlurfenden Hufen

Die Schädel der häßlichen Ratten

Als sich in einer unheilschwang’ren, stinkenden roten Aura

Dort hinten bei den Galgen die fett aufgeduns’ne Sonne

Wie sterbend in den Himmel schleppt, da heben sich die Schädel

Der hirnlos leer gaffenden Bauern, grinsen wie in Wonne

Gnadenlos gehässig grinst die Galgendämmerung

Gnadenlos gehässig grinst die Galgendämmerung

«Мамо, сон мене викрав

І заплямована найпотворнішими мріями

Велетні висіли догори ногами

На пустирі, де горіли пожежі

Мамо, я бачив пожежі

Там під чорним небом

Серед жахливих тіл

Зарізаний мертвий гігант...»

А вже на полях до сходу сонця

Селяни обробляють свою безнадійну землю

Скривавленими руками гниле насіння

Закопуватись у запліснявілу багнюку

І тремтячі воли перед гнилими плугами

Заплямуйте бруд кривавою слиною

Потріскує мляво човгаючи копитами

Черепи потворних щурів

Чим у зловісній, смердючій червоній аурі

Там, біля шибениці, жирне, роздуте сонце

Як смерть тягнеться в небо, черепа піднімаються

Бездумно роззявлі фермери посміхаються, наче від блаженства

Сутінки шибениці безжально злісно посміхаються

Сутінки шибениці безжально злісно посміхаються