Begräbnisvermählung - Nocte Obducta

Der Nebel weicht, der Schleier reißt

Gibt mein Gesicht den Augen frei

Mein Abbild im Gesicht der Erde

Verschwommen aus den Schwaden steigt

Eine Landschaft…

Ein Spiegelbild der Landschaft meiner Seele

Täler schwelend in Haß

Doch voller Schönheit all die Schatten

Undurchdringbar der Wald, in dem die Nacht gefangen

Ein Rinnsal meines Blutes gleich

Wie ein düst'rer, träger Strom

Der lange Narben in die Landschaft reißt

Der Ufer teilt

Ein dunkler Pfad in dunklem Reich

Ein Wanderer, gebeugt, von Leid

Ein Weg…

Ein Spiegelbild des Weges meines Lebens

Gestrüpp zerkratzt den Pfad

Er trägt die Bürde des Verstehens

Unbegehbar, wenn nicht meine Hand dich führt

Wir stolpern durch die Welt der Toten

Erschöpfung singt in hohlen Chören

Weisen einer Gegenwart

Die ehern uns’re Fesseln hält

Stimmen schrillen grell und grausam

Wecken die Erinnerung

An Zeiten, die wir nie gesehen

…und taumeln bis die Ketten bersten

Deine bleiche Haut, weiß wie Elfenbein

Noch weich, doch kalt wie Eis

Bei Grabesgesang hinter gefrorener

Und starrer Sonne steigen wir…

…hinab

In verzweifelter Hoffnung krallen sie sich

Erblindend an leere Glaubensruinen

Wir, ihrer sterbenden Kerker entfliehend

Eng umschlungen

Abseits der gehetzten Blicke

Fleischgewordene Finsternis

Trauernde Marionetten, Leichenzug schluchzenden Elends

Doch ihre Tränen um dich erreichen mich nicht

Es falle Schönheit nie zum Raub

Würmern, Maden, faul, verdorrt

Doch im Marsch der Zeit ist Schönheit Staub

Und Liebe nur ein Wort

Möge dein Kuß

Meine Lungen füllen mit Blut

Grabgebund’nes Aufgebot

Blutgetaufte Verlobung

Begräbnisvermählung

Туман відступає, пелена рветься

Викриває моє обличчя до очей

Мій образ перед обличчям землі

Розмитість піднімається з покосів

Пейзаж…

Відображення пейзажу моєї душі

Долини, що тліють у ненависті

Але повні краси всі тіні

Непрохідний ліс, в якому опинилася ніч

Як цівка моєї крові

Як похмурий, млявий потік

Хто рве довгі шрами в краєвиді

Берег розділяє

Темний шлях у темному царстві

Мандрівник, схилений скорботою

Односторонній...

Відображення шляху мого життя

Підлісок дряпає доріжку

Він несе тягар розуміння

Непрохідний, якщо моя рука не веде тебе

Ми спотикаємось у світі мертвих

Знемога співає в порожніх хорах

способи подарунка

Залізо тримає наші ланцюги

Голоси кричать суворо й жорстоко

пробудити пам'ять

Часом ми ніколи не бачили

...і хитатися, поки ланцюги не розірвуться

Твоя бліда шкіра, біла, як слонова кістка

Все ще м’який, але холодний, як лід

На панихиді позаду замерзли

І під витріщим сонцем ми встаємо...

…вниз

У відчайдушній надії вони чіпляються один за одного

Осліплення для порожніх руїн віри

Ми, тікаючи з їх вмираючого підземелля

тісно переплетені

Подалі від привидів поглядів

Темрява втілена

Траурні ляльки, похоронна процесія ридаючого нещастя

Але її сльози за тобою не доходять до мене

Краса ніколи не піддається пограбуванням

Черви, опариші, гнилі, засохлі

Але в ході часу краса - це пил

І любити лише одне слово

нехай твій поцілунок

Мої легені наповнюються кров’ю

Прикутий до могили контингент

Кровне хрещені заручини

похоронний шлюб