Totgeburt - Nocte Obducta

Kind der Muse — Totgeburt

Von den Zinnen karger Mauern

Stürzt das Bündel rohen Fleisches

Weißes leben greift nach Stein

Bette, Neuschnee, sanft den kalten

Körper in die frost’ge Wiege

Flöten ferner Winterwinde

Hauchen freudlos Wiegenlieder

Paten ungeträumter Träume

Trauern stumm am Kindesgrabe

Untot wächst ein Traum von Rache

Schweigen tilgt die Grabgesänge

Jahre ziehen, um zu würgen

Jene, die die Wahrheit kennen

Böser Traum formt zarte Spuren

Immer wen der Neuschnee fällt

Bleiche, kalte Kinderhände

Klopfen dumpf an hohe Tore

Die verschlossen mit Vergessen

Pochen sucht das Schweigen heim

Unter Zinnen karger Mauern

Flehend, sanft und doch verächtlich

Nachtmahrgleiche Kinderstimme

Fordert wispern immerfort…

«Laßt mich ein, laßt mich ein…»

Дитя Музи — мертвонароджене

Із зубців безплідних мурів

Перевернути пучок сирого м’яса

Біле життя тягнеться до каменю

Бетте, свіжий сніг, помірно холодний

тіло в морозній колисці

Флейти далекі зимові вітри

Вдихайте безрадісні колискові пісні

Хрещені батьки невиявлених мрій

Сумують мовчки біля дитячої могили

Нежиті виростає мрія про помсту

Тиша стирає могильні пісні

Тягни роки, щоб захлинутися

Ті, хто знає правду

Поганий сон утворює тонкі сліди

Щоразу, коли випадає свіжий сніг

Бліді, холодні дитячі руки

Тупо стукають у високі ворота

Закрите забуттям

Пульсація переслідує тишу

Під зубцями безплідних мурів

Благально, ніжно і водночас зневажливо

Дитячий голос, схожий на кошмар

Продовжує шепотіти...

«Впусти мене, впусти мене...»