Te Vi Pasar - Nach

Te vi pasar, y otra vez el tiempo se detuvo

Fue aquel rubor que me cambió el humor, me dejó mudo

Mientras desnudo tus ojos, cierro los míos

Y con un imperfecto suspiro

Pienso que tú eres la perfección a la que aspiro, y aún deliro

Y pierdo los papeles cada vez que vienes

Y te acercas, aunque nunca tanto como para sentir cómo hueles

Y tu sabor, tu sabor es la mayor utopía

Me quedo en la inopia pensando que algún día

Te podría conquistar con mi poesía

Aún no te he visto sonreír, inventaría

Una comedia con telón de oro

Aún no te he oído hablar, cuanto daría por un susurro tan sólo

Pobre bobo, iluso, que de ilusión se desvive

Que pide a gritos silenciosos que te gires

Que me mires, y que sepas que aquí estoy

Como un eterno después

Esperando un gesto tuyo para ponerme a tus pies

Y es que al verte pasar

El dulce en mi paladar me dice que vas a parar

Pero acabo tragando amargo

Cuando sin embargo sigues y pasas de largo

Te vi pasar

Te vi pasar

Te vi pasar

Te vi pasar

Quiero saber con qué sueñas, ¿qué te excita?

¿Qué te atormenta, qué te irrita?

¿Qué te regala la vida?

Quiero saber qué te quita

¿Cómo es posible que tanto llanto deje tan seca mi almohada?

¿Cómo es posible amar tanto, sin apenas saber nada de ti?

¿Cómo es posible que me olvide de pensar para solo sentir?

¿Cómo es posible que algo tan bello como tú pueda existir?

Y mientras te sigo a tientas sé que tu luz me alimenta

Que tu sola presencia es una mezcla de ausencia y menta

Que tu recuerdo me hace un mago de la papiroflexia

Intentando definir como te iluminas

Como difuminas al resto de la galaxia y la anestesias

Y solo estás tú

Tú, elegante y ausente

Sin ser consciente de haber reverdecido cada rincón de mi mente

Tú, andando indiferente

Haciendo que la gente sea como estatuas inertes

Ante la vida que desprendes

Y es que nunca te he tenido y si no estás te echo de menos

Es este veneno bendito, esta locura que habito

Me hace querer ser bueno;

lo sería más entre tus senos

Imposibles como el cielo, inalcanzables como el pasado

Lejanos como la muerte cuando te sueño a mi lado

Te vi pasar

Te vi pasar

Te vi pasar

Te vi pasar

Я бачив, як ти проходив, і знову час зупинився

Саме той рум’янець змінив мій настрій, залишив мене безмовним

Роздягаючи твої очі, я закриваю свої

І з недосконалим зітханням

Мені здається, що ти — досконалість, до якої я прагну, і я все ще в захваті

І я гублю папери щоразу, коли ти приходиш

І ви наближаєтеся, хоча ніколи не настільки, щоб відчути, як ви пахне

І твій смак, твій смак — це найбільша утопія

Я залишаюся в темряві, думаючи про це одного дня

Я міг би підкорити вас своєю поезією

Ще не бачила, щоб ти посміхнувся, вигадав би

Комедія із золотою завісою

Я ще не чув, як ти говориш, скільки б я віддав лише за шепіт

Бідний дурень, маячний, який виходить із шляху з ілюзією

Це тихо просить вас обернутися

Що ти дивишся на мене, і що ти знаєш, що я тут

Як вічне після

Чекаю на ваш жест, щоб поставити мене до ваших ніг

І це те, що, побачивши, що ти проходиш

Цукерка на моєму небі говорить мені, що ти зупинишся

Але я зрештою ковтаю гірко

Але коли ти йдеш і проходиш повз

Я бачив, як ти проходив

Я бачив, як ти проходив

Я бачив, як ти проходив

Я бачив, як ти проходив

Я хочу знати, про що ти мрієш, що тебе збуджує?

Що вас мучить, що дратує?

Що дає тобі життя?

Я хочу знати, що це від тебе забирає

Як це можливо, що через стільки плачу моя подушка така суха?

Як можна так сильно любити, не знаючи нічого про себе?

Як це можливо, що я забуваю думати, щоб тільки відчувати?

Як можливо, що таке прекрасне, як ти можеш існувати?

І поки я намацую, я знаю, що твоє світло мене живить

Що сама ваша присутність є сумішшю відсутності й м’яти

Що твоя пам'ять робить мене чарівником орігамі

Намагаюся визначити, як ви загоряєтеся

Як розмити решту галактики та знеболити її

І є тільки ти

Ти елегантний і відсутній

Не усвідомлюючи, що я озеленив кожен куточок мого розуму

Ти, ходячий байдужий

Робити людей схожими на інертні статуї

Перед життям, яке ти віддаєш

І це те, що у мене ніколи не було тебе, і якщо тебе немає тут, я сумую за тобою

Це благословенна отрута, це божевілля, в якому я живу

Це змушує мене хотіти бути хорошим;

було б більше між твоїми грудьми

Неможливе, як небо, недосяжне, як минуле

Далека, як смерть, коли я мрію про тебе поруч

Я бачив, як ти проходив

Я бачив, як ти проходив

Я бачив, як ти проходив

Я бачив, як ти проходив