Incendios - Conchita, Nach

Pasa el tiempo

Y casi no me di ni cuenta

No estuve ni un segundo quieta

Queriendo saber más

Y ahora toca

Hacer balance y sin quererlo

Salen de golpe los disparos

Que no supe frenar

Y qué miedo me doy

Cuando me miro y ya no sé quien soy

El problema soy yo

Que no sé donde me he metido

Yo, que ya no me conozco

Yo, que ya no me quiero ni ver

El problema soy yo

Que no sé dónde me he metido

Yo, que me castigo

Si hubiera dicho

O hubiera hecho

Quién sabe qué…

Y pasa el tiempo

Y voy apagando el incendio

A veces lo reaviva el viento

Y se deja llevar

Y caigo lento

Caída libre, peso muerto

Cien pavos a que me reviento

Y nadie va a preguntar

Y qué miedo me doy

Cuando me miro y ya no sé quien soy

El problema soy yo

Que no sé donde me he metido

Yo, que ya no me conozco

Yo, que ya no me quiero ni ver

El problema soy yo

Que no sé dónde me he metido

Yo, que me castigo

Si hubiera ido

O hubiera hecho

Quién sabe qué…

Incendios…

Días del color del Sol

Madrugadas que son ceniza

Constante salto al vacío

Durmiendo entre llamaradas

Todo ardiendo a mi alrededor

Quizás porque el fuego soy yo

Cuando yo soy el problema

Y sé inyectar cada castigo en vena

Tengo al enemigo en mi ombligo y le sigo si él ordena

Mientras quema cada otoño con daños y engaños

Con verdades que siempre me escupe el espejo del baño

Si hubiera dicho, hubiera hecho caso al pecho

Y me reprocho ser más terco y gris

No veo París bajo este techo

El problema es mi adicción a las excusas

Al balazo de ruletas rusas

Al abrazo tenso de medusas

Nunca salvo, así cabalgo

Vivo y ardo, lanzo el dardo

Donde no hay diana, ganas

Ni un mañana pa' este barco

¿Crees que me conoces?

No

No me conocen ni mis muebles ya

Mis voces que se irritan y me gritan

«¿Cuándo volverás a ser quien eras?»

Yo en mi esfera de duda y canciones

Tirando a esta papelera mil esperas e ilusiones

Son problemas de vivir junto a mis malas decisiones

De intentar unir en una cara todas mis versiones

Demasiado suelo, para así elegir por donde bailo

Demasiado cielo, para decidir de dónde caigo

Demasiado loco, quiero cambiar y, sin embargo

Demasiado vago, quizás para lanzarme a intentarlo

Y no hay agua ya que apague llamaradas tan calientes

Si me da igual ser cobarde y eso me hace más valiente

Siempre frente al fuego

Capaz de sentirme vivo al menos

Cuando me doy permiso al fin para ser quien yo quiero

Si hubiera dicho

O hubiera hecho

Quién sabe qué

час минає

А я навіть майже не помітив

Я не мовчав ні на секунду

бажаючи дізнатися більше

А тепер настав час

Підведіть підсумки і ненавмисно

Виходять постріли

що я не знав, як зупинитися

І як я боюся

Коли я дивлюся на себе і більше не знаю, хто я

Я проблема

Я не знаю, де я був

Я, який більше не знаю себе

Я, який більше не хочу себе бачити

Я проблема

Я не знаю, де я був

Я, що караю себе

якби я сказав

або зробив би

Хто знає що...

і час минає

І я гашу вогонь

Іноді вітер оживляє його

і захоплюється

І падаю повільно

вільне падіння, станова тяга

Сто баксів, які я лопнув

І ніхто не запитає

І як я боюся

Коли я дивлюся на себе і більше не знаю, хто я

Я проблема

Я не знаю, де я був

Я, який більше не знаю себе

Я, який більше не хочу себе бачити

Я проблема

Я не знаю, де я був

Я, що караю себе

Якби я пішов

або зробив би

Хто знає що...

Пожежі…

дні кольору сонця

ранні ранки, які є попелом

Постійний стрибок у порожнечу

спати між полум'ям

Все горить навколо мене

Може, тому, що вогонь – це я

коли проблема в мені

І я знаю, як уколоти кожну кару в вену

У мене в пупку є ворог, і я йду за ним, якщо він накаже

Як кожне падіння горить псуванням і обманом

З істиною, що дзеркало у ванній завжди плює на мене

Якби я сказав, то послухав би скриню

І я дорікаю себе, що я більш впертий і сірий

Я не бачу Парижа під цим дахом

Проблема в моїй пристрасті до виправдань

До кулі російської рулетки

До напружених обіймів медуз

Я ніколи не економлю, тому катаюся

Я живу і горю, кидаю дротик

Там, де немає цілі, ви виграєте

Не один ранок для цього корабля

Ти думаєш, що знаєш мене?

Не

Вони більше не знають ні мене, ні моїх меблів

Мої голоси, які дратуються і кричать на мене

"Коли ти знову будеш тим, ким був?"

Я в моїй сфері сумнівів і пісень

Кидаючи тисячу надій та ілюзій у цей кошик для сміття

Це проблеми спільного життя з моїми поганими рішеннями

Про спробу об’єднати всі свої версії в одне обличчя

Занадто багато місця, тому я можу вибрати, де мені танцювати

Забагато неба, щоб вирішити, звідки я впаду

Занадто божевільний, я хочу змінитися і все ж

Занадто лінивий, можливо, щоб кинутися на спроби

І вже немає води, щоб гасити такі гарячі спалахи

Якщо мені байдуже бути боягузом, і це робить мене сміливішим

завжди обличчям до вогню

Здатний відчувати себе живим принаймні

Коли я нарешті дам собі дозвіл бути тим, ким я хочу

якби я сказав

або зробив би

хто знає що