Ni Estabas Ni Estarás - Nach

Cuando no era nada, ni nadie

Va por quien estuvo ahí, abrazándome

Cuando el tiempo pase y mi nombre sólo sea un recuerdo

Por todos los que me cruce en el camino y me den calor

Ni estabas ni estarás…

¿Dónde estabas tú cuando el dolor se pintó en ocre?

Cuando aquel profesor frustrado me llamó mediocre

Cuando pedí prestado hasta para un café en noches bohemias

Y el THC trajo brotes de esquizofrenia

Tú no estabas allí sintiendo el hambre en mis bolsillos

Cada amanecer, cerveza y cigarrillos: mi único placer

Cuando vi aparecer sombras en el pasillo y sufrí insomnio

Discutiendo con mi ángel, mi demonio

¿Y dónde estabas tú en aquel dilema?

Sin apenas estratagema ante problemas en cadena

Cuando cientos de poemas calmaban la fiebre de un chaval endeble

Ahora todos quieren fotos junto al célebre

No estabas allí si me caí y me lastimé

Maté mi fe cuando se fue mi hermana

Cuando tumbado en mi cama soñé que hacía milagros con un micro

(Y nadie) Y nadie me animaba a conseguirlo

Dime dónde estabas cuando la ansiedad me ahogaba

Cuando cada pensamiento provocaba arcadas

Y temblaba cada poro de mi piel

Sin nadie que me abrazara y me dijera «Tranquilo, todo irá bien»

Tú no estuviste allí, no viste mi mitad triste, ni mis despistes

No fuiste muro contra los embistes

Del desprecio, del cansancio, del prejuicio

Hoy tan sólo me ampara mi sacrificio

En aquel dolor, en aquel frío

En aquel temor, aquel vacío

En aquel amor cuando era crío

En aquella llama que se apagaba

Va por quien ofreció su hombro como almohada

En aquel dolor, en aquel frío

En aquel temor, aquel vacío

En aquel rencor hacia algo mío

En aquella amistad que se alejaba

Va por quien estuvo y a cambio no pidió nada

¿Dónde estarás tú cuando el futuro se tiña en negro?

Y llore recordando los triunfos que hoy celebro

Creedlo, es normal que no me crezca si me llaman Dios

Cuando mi rap no les convenza, me dirán adiós

Y estaré solo, mirando al pasado con gesto cansado

Contento y realizado, sabiendo que lo di todo

Cuando se apaguen los focos, se cierre el telón

Cuando sólo sea otro loco en mi salón, sin inspiración

No estarás allí, no serás bálsamo del mal sabor

De mi temor a hacerme viejo

Cuando el espejo sacuda cada arruga en mi cara desnuda

Y ante las dudas tu ternura nunca acuda como ayuda

¿Dónde estarás tú cuando todos me olviden?

Cuando no consiga darles lo que piden y se giren

Cuando sea un hombre solitario suplicando afecto

Y recuerde el escenario como aquel lugar perfecto

No estarás allí en mis horas flojas

Tampoco estas hojas, tampoco esta fama que me sonroja

Si el tiempo me despoja de quien quiero, espero espabilar

Y remontar certero el vuelo como un águila

Y es que a mi lado nunca has estado (¡sí!)

Si fui atrapado por mis fantasmas del pasado

En aquel dolor, aquella espera

Ni estuviste, ni estarás cuando nací, ni cuando muera

Cuando llegue el dolor, y llegue el frío

Cuando llegue el temor, llegue el vacío

Y el desamor fluya en mi río

Cuando el éxito me gire la mirada

Va por quien me dé su hombro como almohada

Cuando llegue el dolor, y llegue el frío

Cuando llegue el temor, llegue el vacío

Y oiga el silencio del gentío

Cuando el olvido acaricie cada pisada

Va por quien esté y a cambio no pida nada

Dicen que a través de las palabras el dolor se hace más tangible

Que podemos mirarlo como a una criatura oscura

Tanto más ajena a nosotros cuanto más cerca la sentimos

Коли я був нічим і ніким

Це стосується того, хто був там, обіймаючи мене

Коли минає час, а моє ім'я залишається лише спогадом

Для всіх, хто перетинає мій шлях і дарує мені тепло

Вас не було і не буде...

Де ти був, коли біль був намальований охрою?

Коли той розчарований вчитель назвав мене посереднім

Коли я навіть позичав на каву богемними вечорами

А ТГК викликав напади шизофренії

Ти не був там, відчуваючи голод у моїх кишенях

Кожен схід сонця, пиво та сигарети: моє єдине задоволення

Коли я побачив, що в залі з'явилися тіні, я страждав від безсоння

Сперечаючись з моїм ангелом, моїм демоном

І де ви були в цій дилемі?

Практично з будь-якою хитрістю перед обличчям проблем ланцюга

Коли сотні віршів заспокоїли гарячку слабкого малюка

Тепер усі хочуть фотографії поруч із відомими

Тебе не було б, якби я впав і поранився

Я вбив свою віру, коли моя сестра пішла

Лежачи на ліжку мені наснилося, що я роблю чудеса з мікросхемою

(І ніхто) І ніхто не заохочував мене отримати це

Скажи мені, де ти був, коли мене втопила тривога

Коли кожна думка змушувала тебе затхнути

І кожна пора моєї шкіри тремтіла

Без нікого, хто б мене обійняв і сказав мені "Не хвилюйся, все буде добре"

Тебе не було, ти не бачив ні моєї сумної половини, ні моєї забудькуватості

Ви не були стіною проти атак

Про презирство, втому, упередження

Сьогодні тільки моя жертва захищає мене

В тому болі, в тому холоді

В тому страху, тій порожнечі

В тій любові, коли я був дитиною

У тому полум’ї, що згасало

Іде на того, хто запропонував своє плече як подушку

В тому болі, в тому холоді

В тому страху, тій порожнечі

У цій злості до чогось мого

У тій дружбі, що віддалялася

Йдеться про те, хто був там і натомість нічого не просив

Де ти будеш, коли майбутнє стане чорним?

І я плакала, згадуючи тріумфи, які я святкую сьогодні

Повірте, це нормально, що я не виростаю, якщо мене називають Богом

Коли мій реп їх не переконає, вони попрощаються

А я залишусь сам, дивлячись на минуле втомленим жестом

Щасливий і сповнений, знаючи, що віддав усе

Коли гасне світло, завіса закривається

Коли я просто черговий горіх у своїй вітальні, без натхнення

Тебе не буде, не будеш бальзамом від несмаку

Від страху постаріти

Коли дзеркало струшує кожну зморшку на моєму голому обличчі

А коли ви сумніваєтеся, ваша ніжність ніколи не прийде на допомогу

Де ти будеш, коли мене всі забудуть?

Коли ви не можете дати їм те, про що вони просять, і вони відвертаються

Коли я самотній чоловік, який благає про ласку

І пам’ятайте сцену як те ідеальне місце

Тебе не буде в мої ліниві години

Ні це листя, ні ця слава, що змушує мене червоніти

Якщо час позбавить мене того, кого я люблю, я сподіваюся прокинутися

І влучно літати польотом, як орел

І це те, що ти ніколи не був поруч зі мною (так!)

Якби я потрапив у пастку моїх привидів з минулого

В цьому болі, цьому чеканні

Тебе не було і не будеш, коли я народився, ані коли помру

Коли приходить біль, приходить холод

Коли приходить страх, приходить порожнеча

І в моїй річці тече серце

Коли успіх перевертає мої очі

Це стосується того, хто дає мені своє плече як подушку

Коли приходить біль, приходить холод

Коли приходить страх, приходить порожнеча

І чути тишу натовпу

Коли забуття пестить кожен крок

Йде за тим, хто є, а натомість нічого не просить

Кажуть, що через слова біль стає більш відчутним

Щоб ми могли дивитися на нього як на темну істоту

Чим більше для нас чуже, тим ближче ми це відчуваємо