Я снова бегу - Максим Леонидов

В старой квартире, где из-под обоев торчат обрывки газет

Ты танцуешь на кухне в ночной рубашке под радио на стене.

Юрий Антонов поет старую песню о новой любви

Вот и лету конец.

Мне снова пора бежать.

И мы простимся в прихожей, которая помнит сто расставаний и встреч

И за спиной я услышу, как резко до боли щелкнет затвор замка

Таксист продымит мне в лицо: «Куда поедем, сынок?»

Просто время пришло, мне снова пора бежать.

Я снова бегу неизвестно куда,

Я просто бегу, как по склону вода.

Ты меня спросишь — в чем твой секрет?

Поверь — никакого секрета нет.

Я просто бегу, чтобы просто бежать.

Я снова бегу, мне так легче дышать.

И если ты хочешь тряхнуть стариной —

Беги со мной,

Беги со мной.

И я оставлю кирпичные морды окраин далеко за спиной,

Я оставлю хмельных и веселых друзей допивать без меня.

Я оставлю белый налив и могилы учителей,

Просто время пришло — мне снова пора бежать.

И не ищи здесь политики или долгов, не ищи здесь несчастной любви.

Я просто корабль без порта приписки — и в этом моя беда.

Возвращение в точку исхода отнимает все больше сил,

И я меняю страны и города.

И я сужаю круги, оставляя в прицеле желтый клочок земли,

И я иду на посадку, заранее зная, что и здесь не найду покой.

Кто мой друг, кто мой враг, где мой дом, где мой флаг,

Почему, черт возьми, мне снова пора бежать.

Я снова бегу неизвестно куда,

Я просто бегу, как по склону вода.

Ты меня спросишь — в чем твой секрет?

Поверь — никакого секрета нет.

Я просто бегу, чтобы просто бежать.

Я снова бегу, мне так легче дышать.

И если ты хочешь тряхнуть стариной —

Беги со мной,

Беги со мной.

Я, конечно, вернусь, и мы будем вместе много счастливых лет.

У нас обязательно будет свой дом, а в нем ребятня.

Ты танцуешь в квартире, где из-под обоев торчат обрывки газет.

Вот и лету конец… Прости меня.

У старої квартирі, де з-під шпалер стирчать уривки газет

Ти танцюєш на кухні в нічній сорочці під радіо на стіні.

Юрій Антонов співає стару пісню про нове кохання

От і льоту кінець.

Мені знову час бігти.

І ми пробачимося в прихожій, яка пам'ятає сто розлучень і зустріч

І за спиною я почую, як різко доти клацне затвор замка

Таксист продимає мені в обличчя: «Куди поїдемо, синку?»

Просто час настав, мені знову час бігти.

Я знову біжу невідомо куди,

Я просто біжу, як по схилу вода.

Ти мене запитаєш — у чому твій секрет?

Повір - ніякого секрету немає.

Я просто біжу, щоб просто бігти.

Я знову біжу, мені так легше дихати.

І якщо ти хочеш струсити старовиною —

Біжи зі мною,

Біжи зі мною.

І я залишу цегляні морди околиць далеко за спиною,

Я залишу хмільних і веселих друзів допивати без мене.

Я залишу білий налив і могили вчителів,

Просто час настав — мені знову час бігти.

І не шукай тут політики чи боргів, не шукай тут нещасного кохання.

Я просто корабель без порту приписки — і в цьому моя біда.

Повернення в точку результату забирає все більше сил,

І я міняю країни та міста.

І я звужую кола, залишаючи в прицілі жовтий клаптик землі,

І я йду на посадку, заздалегідь знаючи, що й тут не знайду спокій.

Хто мій друг, хто мій ворог, де мій дім, де мій прапор,

Чому, чорт забирай, мені знову час бігти.

Я знову біжу невідомо куди,

Я просто біжу, як по схилу вода.

Ти мене запитаєш — у чому твій секрет?

Повір - ніякого секрету немає.

Я просто біжу, щоб просто бігти.

Я знову біжу, мені так легше дихати.

І якщо ти хочеш струсити старовиною —

Біжи зі мною,

Біжи зі мною.

Я, звичайно, повернуся, і ми будемо разом багато щасливих років.

У нас обов'язково буде свій будинок, а в ньому дитина.

Ти танцюєш у квартирі, де з-під шпалер стирчать уривки газет.

От і льоту кінець… Пробач мені.