Не дай ему уйти - Максим Леонидов

Где-то далеко летят поезда,

Самолеты сбиваются с пути…

Если он уйдет — это навсегда,

Так что просто не дай ему уйти.

Я довольно молодой Бог.

И, возможно, у меня опыта нет,

Но, девочка моя, я помочь тебе бы мог,

И пролить на жизнь твою солнечный свет.

Ни минутки у тебя нет,

На работе перерыв — всего ничего.

Но ты напудришь нос, выйдешь на обед.

И за столиком кафе ты встретишь его.

Где-то далеко летят поезда,

Самолеты сбиваются с пути…

Если он уйдет — это навсегда,

Так что просто не дай ему уйти.

Отчего же ты молчишь вдруг

Посмотри в его глаза и не робей.

Сколько долгих лет замыкал я этот круг,

Это я его привел на встречу к тебе.

Я привел его из тех стран,

Где затоптаны в песок осколки мечты.

Он прошел сквозь лес, через океан,

Он, конечно, одинок, так же как ты.

Где-то далеко летят поезда,

Самолеты сбиваются с пути…

Если он уйдет — это навсегда,

Так что просто не дай ему уйти.

Да-да.

Сентиментально.

Но я такой =)

Десь далеко летять потяги,

Літаки збиваються з шляху…

Якщо він піде — це назавжди,

Тож просто не дай йому піти.

Я досить молодий Бог.

І, можливо, у мене досвіду немає,

Але, дівчинко моя, я допомогти тобі би міг,

І пролити на життя твоє сонячне світло.

Ніхвилинки у тебе немає,

На роботі перерва — всього нічого.

Але ти напудриш ніс, вийдеш на обід.

І за столиком кафе ти зустрінеш його.

Десь далеко летять потяги,

Літаки збиваються з шляху…

Якщо він піде — це назавжди,

Тож просто не дай йому піти.

Чому ж ти мовчиш раптом

Подивись у його очі і неробей.

Скільки довгих років замикав я це коло,

Це я його привів на зустріч до тебе.

Я привів його з тих країн,

Де затоптані в пісок уламки мрії.

Він пройшов крізь ліс, через океан,

Він, звичайно, самотній, так само як ти.

Десь далеко летять потяги,

Літаки збиваються з шляху…

Якщо він піде — це назавжди,

Тож просто не дай йому піти.

Так Так.

Сентіментальний.

Але я такий =)