Домой - Максим Леонидов

Домо-о-ой, домо-о-ой, домо-о-ой.

Там так сладко бьется сердце северных гор,

Домо-о-ой.

Снова остается бесконечный простор за спиной.

Позади ночная брань чужих городов,

Зной соленых океанов, терпких садов.

Но во мне уже стучит, как шальной мотор

Сердце северных гор,

Сердце северных гор.

Домо-о-ой.

Южные красавицы, утрите слезу,

Домо-о-ой.

Полный газ и прошлое осталось внизу пеленой.

Постарайтесь мне простить сухие глаза,

Я бы мог вам наплести, что буду писать,

Но во мне уже живет, как немой укор

Сердце северных гор,

Сердце северных гор.

Домо-о-ой.

Над заливом покачай крылом, командор!

Домо-о-ой.

И веди машину к сердцу северных гор по прямой.

И пускай играет с нами буря в пути,

Все равно я твердо знаю - мы долетим,

Потому что не сведет нас морской простор...

Сердце северных гор,

Сердце северных гор.

Домо-о-ой,

Сердце северных гор.

Домо-о-ой,

Сердце северных гор.

Домо-о-ой,

Сердце северных гор.

Домо-о-ої, домо-о-ої, домо-о-ої.

Там так солодко б'ється серце північних гір,

Домо-о-ой.

Знову залишається нескінченний простір за спиною.

Позаду нічна лайка чужих міст,

Спека солоних океанів, терпких садів.

Але в мені вже стукає, як шалений мотор

Серце північних гір,

Серце північних гір.

Домо-о-ой.

Південні красуні, утріть сльозу,

Домо-о-ой.

Повний газ та минуле залишилося внизу пеленою.

Постарайтеся мені вибачити сухі очі,

Я б міг вам наплести, що писатиму,

Але в мені вже живе, як німий докір

Серце північних гір,

Серце північних гір.

Домо-о-ой.

Над затокою похитай крилом, командоре!

Домо-о-ой.

І веди машину до серця північних гір прямою.

І нехай грає з нами буря у дорозі,

Все одно я твердо знаю - ми долетимо,

Тому що не зведе нас морський простір.

Серце північних гір,

Серце північних гір.

Домо-о-ой,

Серце північних гір.

Домо-о-ой,

Серце північних гір.

Домо-о-ой,

Серце північних гір.