Конь - Максим Леонидов

Ему говорят, что закончен бой

И пора вести учет несбывшимся снам

Ему говорят, что пора домой —

Дома, по слухам, уже весна

Там, где вдоль речки шумит камыш

Белокурые девицы идут на круг,

Про какие буги-вуги ты все твердишь,

Про какие острова?

— оглянись вокруг.

Отпусти в табун гнедого коня —

В небе месяц молодой, а в полях грачи.

А он глядит куда-то мимо меня,

Наливает по одной и опять молчит.

Ему говорят — возвращайся в строй,

Не выпячивай живот, подтяни ремень

Ему говорят — ну хватит пить, родной,

Ну, сколько можно делать из ночи день.

Возвращайся в города, где сирень в цвету,

Где под вечер ходит смерть с кистенем в руке,

Расскажи, как ты утратил свою мечту,

Спой о том, во что поверил там вдалеке.

Отпусти в табун гнедого коня —

В небе месяц молодой, а в полях грачи.

А он глядит куда-то мимо меня,

Наливает по одной и опять молчит.

Йому кажуть, що закінчено бій

І пора вести облік нездійсненим снам

Йому кажуть, що час додому—

Вдома, за чутками, вже весна

Там, де вздовж річки шумить очерет

Біляві дівчата йдуть на круг,

Про які буги-вуги ти все твердиш,

Про які острови?

— Озирнися довкола.

Відпусти в табун гнідого коня —

У небі місяць молодий, а в полях граки.

А він дивиться кудись повз мене,

Наливає по одній і знову мовчить.

Йому кажуть — повертайся в буд,

Не випинай живіт, підтягни ремінь

Йому кажуть — ну вистачить пити, рідний,

Ну, скільки можна робити з ночі день.

Повертайся в міста, де бузок у кольорі,

Де надвечір ходить смерть з кістенем у руці,

Розкажи, як ти втратив свою мрію,

Заспівай про те, що повірив там далеко.

Відпусти в табун гнідого коня —

У небі місяць молодий, а в полях граки.

А він дивиться кудись повз мене,

Наливає по одній і знову мовчить.