Дикая штучка - Максим Леонидов

На трассе Улан-Батор — Алма-Аты

Мой бензобак обсох посреди пустоты.

Старый турбодизель стоит в пыли,

Ближайшая заправка на краю земли.

Вдруг на горизонте — красный суперкар,

Я перекрестился, я сказал: «Аллах акбар!»

Она сидела за рулём — копна волос,

Серьги, каблуки и змеиный крепкий хвост.

Она открыла окно, и я услышал слова:

— Would you fucking get in?

И я спросил её: «Moi?»

Это дикая штучка!

Она вела свой Mazeratti лишь при помощи глаз:

В одной руке — бутылка водки, в другой — Gauloise.

Она дала по объездной немного назад,

И через 20 минут мы попали в Ашхабад.

Лихо тормознув у Credit Lyonais,

Она дала мне парабеллум, а себе взяла обрез.

Она с порога засадила дуплет в потолок

И попросила всех лечь головой на Восток.

А я орал, что мне ещё дорога голова,

Она сказала: «Shut up!»

И я спросил её: «Moi?»

Мы покидали деньги в какой-то баул

И рвали когти по дороге в Барнаул.

Она сказала: «Давай заедем в мотель,

И там получишь ты все, чего так хотел!»

А я сказал, что я уже не хочу ни черта,

Мне было просто жутко от её хвоста.

Она связала меня и отвезла на пустырь,

И там достала большой сатанинский псалтырь.

Я лишился чувств и упал в кусты,

Где меня и подобрали местные менты.

Они сказали: «Никакая это не Сатана,

Это просто Клавдия Петровна, нашего мэра жена.

У нас тут первой леди быть невесело, чай,

Вот развлекается супруга, ты уж не серчай!

Папик, понимаешь, от неё без ума,

Не говори никому!»

И я спросил их: «Кто, moi?»

На трасі Улан-Батор — Алма-Ати

Мій бензобак обсох посеред порожнечі.

Старий турбодизель стоїть у пилу,

Найближча заправка на краю землі.

Раптом на горизонті — червоний суперкар,

Я перехрестився, я сказав: «Аллах акбар!»

Вона сиділа за кермом — копиця волосся,

Сережки, каблуки та зміїний міцний хвіст.

Вона відчинила вікно, і я почув слова:

—Would you fucking get in?

І я запитав її: «Moi?»

Це дика штучка!

Вона вела свій Mazeratti лише за допомогою очей:

В одній руці пляшка горілки, в другій Gauloise.

Вона дала по об'їзній трохи назад,

І через 20 хвилин ми потрапили в Ашхабад.

Лихо гальмівши у Credit Lyonais,

Вона дала мені парабеллум, а себе взяла обріз.

Вона з порога засадила дуплет у стелю

І попросила всіх лягти головою на Схід.

А я кричав, що мені ще дорога голова,

Вона сказала: "Shut up!"

І я запитав її: «Moi?»

Ми залишали гроші в якийсь баул

І рвали пазурі по дорозі в Барнаул.

Вона сказала: «Давай заїдемо в мотель,

І там отримаєш ти все, чого так хотів!»

А я сказав, що я уже не хочу ні чорта,

Мені було просто страшно від її хвоста.

Вона зв'язала мене і відвезла на пустир,

І там дістала великий сатанинський псалтир.

Я втратив почуття і впав у кущі,

Де мене і підібрали місцеві менти.

Вони сказали: «Ніяка це не Сатано,

Це Клавдія Петрівна, нашого мера дружина.

У нас тут першої леді бути невесело, чай,

Ось розважається дружина, ти вже не серчай!

Папик, розумієш, від неї без розуму,

Не кажи нікому!"

І я запитав їх: «Хто, moi?»