Соловьи - Максим Леонидов

Соловьи, соловьи, не тревожьте солдат,

Пусть солдаты немного поспят...

Пришла и к нам на фронт весна,

Ребятам стало не до сна

Не потому, что пушки бьют,

А потому, что вновь поют,

Забыв, что здесь идут бои,

Поют шальные соловьи.

Но что война для соловья,

У соловья ведь жизнь своя...

Не летит солдат, припомнив дом

И сад зелёный над прудом,

Где соловьи всю ночь поют,

А в доме том солдата ждут.

А завтра снова будет бой,

Уж так назначено судьбой,

Чтоб нам уйти, не долюбив,

От наших жен, от наших нив,

Но с каждым шагом в том бою

Нам ближе дом в родном краю.

Соловьи, соловьи, не тревожьте солдат,

Пусть солдаты немного поспят...

Солов'ї, солов'ї, не турбуйте солдатів,

Нехай солдати трохи сплять.

Прийшла і до нас на фронт весна,

Хлопцям стало не до сну

Не тому, що гармати б'ють,

А тому, що знову співають,

Забувши, що тут точаться бої,

Співають шалені солов'ї.

Але що війна для солов'я,

Адже у солов'я життя своє...

Не летить солдат, пригадавши будинок

І сад зелений над ставком,

Де солов'ї всю ніч співають,

А в хаті том солдата чекають.

А завтра знову буде бій,

Так вже призначено долею,

Щоб нам піти, не любити,

Від наших дружин, від наших нив,

Але з кожним кроком у тому бою

Нам ближче будинок у рідному краю.

Солов'ї, солов'ї, не турбуйте солдатів,

Нехай солдати трохи сплять.