Сестра - Максим Леонидов

Надоела мишура

Убежим, моя сестра

От жары и от хандры

К берегам реки Сестры.

Электричка в поздний час,

В Сестрорецк доставит нас

Мы с тобою — у костра,

А внизу — бежит Сестра.

Она бежит и равнодушно

принимает наши розы, наши грёзы,

Нашу радость, наши слезы, наши маски, наши позы,

Наши планы и прогнозы, нашу правду и обман.

Уносит этот мусор,

будто пену c пива прямо к Финскому Заливу,

А потом неторопливо, и лениво, и игриво

Прямо в Северное море, а оттуда — в океан.

Над рекой висит луна,

По реке бежит волна,

И на отмели увяз

Кем-то брошенный баркас.

Мы с тобой в ночной тиши

Для начала согрешим,

А проснутся петухи,

В речке смоем все грехи.

А когда наступит день

Мы с тобою ляжем в тень

Под Петровские дубки.

Я прочту тебе стихи.

Про разлуку и метель,

Про любовь и про капель,

Про осеннюю пору

И про речку про Сестру.

Набридла мішура

Втечемо, моя сестра

Від спеки і від хандри

До берегів річки Сестри.

Електричка в пізню годину,

У Сестрорецьк доставить нас

Ми з тобою — біля вогнища,

А внизу — біжить Сестра.

Вона біжить і байдуже

приймає наші троянди, наші мрії,

Нашу радість, наші сльози, наші маски, наші пози,

Наші плани і прогнози, нашу правду і обман.

Забирає це сміття,

ніби піну з пива прямо до Фінської Затоки,

А потім неквапливо, і ліниво, і грайливо

Прямо в Північне море, а звідти - в океан.

Над річкою висить місяць,

Рікою біжить хвиля,

І на мілини ув'яз

Кимось кинутий баркас.

Ми з тобою в нічній тиші

Для початку згрішимо,

А прокинуться півні,

У річці змиємо всі гріхи.

А коли настане день

Ми з тобою ляжемо в тінь

Під Петрівські дубки.

Я прочитаю тобі вірші.

Про розлуку і завірюху,

Про любов і про крапель,

Про осінню пору

І про річку про Сестру.