Позывные весны - Максим Леонидов

Понедельник семь утра она крадётся босиком за дверь

Родители спят сладким сном

Откуда им узнать о том что радио любви включил апрель

Они обнаружат потом

Записку на кухне

Лишь позывные весны в её глазах

И ей уже не нужны тормоза

И больше нету вины и нет пути назад

Лишь позывные весны в её глазах

В её глазах

Она уже забыла свой домашний телефон и свой E-mail

Она не помнит тебя и меня

У городских ворот гвардейцы перед ней опустят мост через ручей

Она погоняет коня

Прямо на небо

Припев

Не верь тому кто говорит:"Выхода нет"

Твоя душа уже в пути

Она летит на рассвет

Припев

Понеділок сім ранку вона крадеться босоніж за двері

Батьки сплять солодким сном

Звідки їм дізнатися про те, що радіо кохання включив квітень

Вони виявлять потім

Записку на кухні

Лише позивні весни в її очах

І їй вже не потрібні гальма

І більше немає провини і немає шляху назад

Лише позивні весни в її очах

В її очі

Вона вже забула свій домашній телефон і свій E-mail

Вона не пам'ятає тебе і мене

Біля міських воріт гвардійці перед нею опустять міст через струмок

Вона поганяє коня

Прямо на небо

Приспів

Не вір тому хто каже: "Виходу немає"

Твоя душа вже в дорозі

Вона летить на світанку

Приспів