Обезьяна в моей голове - Максим Леонидов

Я по утрам никакой, мне по ночам не до сна,

Я порой сам не знаю, чего я хочу.

Тогда я выпил для храбрости бутылку вина

И отправился прямо к врачу.

Врач осмотрел меня — «Скажите А, больной»

Потом задумался минуты на две,

А потом сказал — «Я полагаю, что всему виной

Обезьяна у тебя в голове.

Она смеётся и кривляется, и даже во сне

Она продолжает скакать и кричать,

И нет такого лекарства, известного мне,

Чтоб заставить её замолчать.

Её нельзя напоить и она равнодушна

К самой убойной траве,

Так что пойди и умри и тогда ты убьёшь

Обезьяну у тебя в голове."

Я пошёл просить защиты у святого отца,

Я молился воде, я молился огню,

Я просил, чтоб она хотя бы на миг,

Ну хоть на миг прекратила свою болтавню.

Мне не помог раввин, мне не помог мулла

И тогда я метнулся к братве.

Они сказали мне — «Пацан, приводи к нам на стрелку

Обезьяну у тебя в голове».

И я понял — беда, ведь её не возьмёшь

Не возьмёшь ни пряником, ни хлыстом.

И пока я пою эту песню, она

Как всегда скалит зубы и вертит хвостом.

Но когда-нибудь я растворюсь без следа,

Стану братом дождю и траве,

И тогда замолчит, пропадёт навсегда

Обезьяна у меня в голове.

Я вранці ніякий, мені по ночами не досну,

Я часом сам не знаю, чого я хочу.

Тоді я випив для хоробрості пляшку вина

І відправився прямо до лікаря.

Лікар оглянув мене — «Скажіть А, хворий»

Потім задумався хвилини на дві,

А потім сказав: «Я вважаю, що всьому виною

Мавпа у тебе в голові.

Вона сміється і кривляється, і навіть у сні

Вона продовжує скакати і кричати,

І немає таких ліків, відомих мені,

Щоб змусити її замовкнути.

Її не можна напоїти і вона байдужа

До самої забійної трави,

Так що піди і помри і тоді ти вб'єш

Мавпу у тебе в голові."

Я пішов просити захисту у святого отця,

Я молився воді, я молився вогню,

Я просив, щоб вона хоча б на мить,

Ну хоч на миг припинила свою балаканину.

Мені не допоміг рабин, мені не поміг мулла

І тоді я кинувся до братів.

Вони сказали мені — «Пацан, приводи до нам на стрілку

Мавпу у тебе в голові».

І я зрозумів—біда, адже її не візьмеш

Не візьмеш ні пряником, ні хлистом.

І поки я співаю цю пісню, вона

Як завжди скелити зуби і крутить хвостом.

Але коли я розчинюсь без сліду,

Стану братом дощу та траві,

І тоді замовкне, пропаде назавжди

Мавпа у мене в голові.