На солнечной стороне Невского - Максим Леонидов

Мы свалили с математики, нас больше там нет, привет!

Нам с Володькой по 13, а на улице май, банзай!

И этот город перед нами, как большой Луна-парк,

И мы гарцуем здесь невинные, как две Жанны Д Арк,

На солнечной стороне Невского.

Четыре дня шли дожди, а сегодня — жара, ура!

И у мента на перекрёстке человеческий взгляд, виват!

И барышни, вчера на мир глядевшие из окон,

Сегодня порхают, словно бабочки, покинувшие кокон,

На солнечной стороне Невского.

Этот город погибает, но мы не замечаем руин.

И мы плывём в его потоке мимо дворцов и витрин.

И, при полном отсутствии спирта в крови,

Нам так хочется петь, в нас так много любви

На солнечной стороне Невского.

У нас с Володькой ни гроша, зато в запасе полдня, фигня!

На что нам это фуфло?

Разве что на метро-ситро!

Тем более, что мы давно уже имеем сноровку

За две минуты у прохожих настрелять на газировку

На солнечной стороне Невского.

Пусть весь мир идёт ко дну, нам наплевать, мы на плаву.

И нас выносит, словно щепки, из Фонтанки в Неву.

И что-то внутри, что ещё не ясно наверняка мне,

Нас заставляет танцевать и обнимать эти камни

На солнечной стороне Невского.

Ми звалили з математики, нас більше там немає, привіт!

Нам із Володькою по 13, а на вулиці травень, банзай!

І це місто перед нами, як великий Місяць-парк,

І ми гарцюємо тут невинні, як дві Жанни Д Арк,

На Сонячному боці Невського.

Чотири дні йшли дощі, а сьогодні — спека, ура!

І у мента на хресті людський погляд, виват!

І бабусі, які вчора на світ дивилися з вікон,

Сьогодні пурхають, наче метелики, що залишили кокон,

На Сонячному боці Невського.

Це місто гине, але ми не помічаємо руїн.

І ми пливемо в його потоці повз палаци і вітрини.

І, при повній відсутності спирту в крові,

Нам так хочеться співати, в нас так багато кохання

На Сонячному боці Невського.

У нас з Володькою гроші, зате в запасі півдня, фігня!

Нащо нам це фуфло?

Хіба що на метро-ситро!

Тим більше, що ми давно вже маємо спритність

За дві хвилини у перехожих настріляти на газування

На Сонячному боці Невського.

Нехай весь світ іде до дна, нам наплювати, ми на плаву.

І нас виносить, наче тріски, з Фонтанки в Неву.

І щось всередині, що ще не ясно напевно мені,

Нас змушує танцювати і обіймати це каміння

На Сонячному боці Невського.