Махнём не глядя - Максим Леонидов, Вениамин Ефимович Баснер

Прожектор шарит осторожно по пригорку

И ночь по этому нам кажется темней

Который месяц не снимал я гимнастёрку

Который месяц не расстёгивал ремней

Есть у меня в запасе гильза от снаряда

В кисете вышитом душистый самосад

Солдату лишнего имущества не надо

Махнём, не глядя, как на фронте говорят.

Солдат хранит в кармане выцветшей шинели

Письмо от матери, да горсть родной земли

Мы для Победы ничего не пожалели

Мы даже сердце, как «НЗ» не берегли

Что пожелать тебе сегодня перед боем

Ведь мы в огонь и дым идём не для наград

Давай с тобою поменяемся судьбою

Махнём, не глядя, как на фронте говорят.

Мы научились под огнём ходить не горбясь

С жильём случайным расставаться не скорбя

Вот потому то наш, родной гвардейский корпус

Сто грамм с прицепом надо выпить за тебя

Покуда тучи над землёй ещё теснятся

Для нас покоя нет и нет пути назад

Так чем с тобой мне на прощанье обменяться

Махнём, не глядя, как на фронте говорят.

Прожектор нишпорить обережно по |

І ніч з цього нам здається темнішим

Котрий місяць не знімав я гімнастерку

Котрий місяць не розстібав ременів

Є у мені в запасі гільза від снаряду

У кисеті вишитому запашний самосад

Солдату зайвого майна не треба

Махнем, не дивлячись, як на фронті кажуть.

Солдат зберігає в кишені вицвілої шинелі

Лист від матері, так жменя рідної землі

Ми для Перемоги нічого не пошкодували

Ми навіть серце, як «НЗ» не берегли

Що побажати тобі сьогодні перед боєм

Адже ми в вогонь і дим ідемо не для нагород

Давай з тобою поміняємось долею

Махнем, не дивлячись, як на фронті кажуть.

Ми навчилися під вогнем ходити не горбуючись

З житлом випадковим розлучатися не скорбота

Ось тому наш, рідний гвардійський корпус

Сто грам із причепом треба випити за тебе

Поки хмари над землею ще тісняться

Для нас спокою немає і немає шляху назад

Так чим із тобою мені на прощання обмінятися

Махнем, не дивлячись, як на фронті кажуть.