Когда ты вошла - Максим Леонидов

Когда бессмысленной бойней сраженья стали

Оцеола зарыл топор войны,

И выменял оставшееся золото на огненную воду.

И скоро день и ночь поменялись местами,

И тень волчицы пришла с Луны

Забрать его туда, где духи предков обретают свободу.

Он так устал от башки больной,

От воплей караоке за стеной,

Что был даже рад обрести покой,

Когда ты вошла.

Ты раздула очаг и в тусклом свете

Заметался полуночный мотылек,

Кружа над голубыми угольками и рискуя нарядом.

Ты сказала — Сегодня шаман в интернете

Обнаружил тождественность наших дорог,

И теперь до последней Луны я буду рядом.

А во дворе, чтоб их черт побрал,

Апачи горланили про централ,

Нажрались грибов и ушли в астрал,

Такие дела…

Плыл месяц огромный, как Моби Дик,

И северный ветер вздохнул и сник,

И жизнь изменилась навек в тот миг,

Когда ты вошла.

Коли безглуздою бійнею битви стали

Оцеола закопав сокиру війни,

І виміняв золото, що залишилося, на вогняну воду.

І скоро день і ніч помінялися місцями,

І тінь вовчиці прийшла з Місяця

Забрати його туди, де духи предків набувають свободи.

Він так втомився від башки хворий,

Від крику караоке за стіною,

Що був навіть радий знайти спокій,

Коли ти увійшла.

Ти роздула вогнище і в тьмяному світлі

Заметався північний метелик,

Кружка над блакитними вугіллями і рисуючи вбранням.

Ти сказала — Сьогодні шаман в інтернеті

Виявив тотожність наших доріг,

І тепер до останнього Місяця я буду поруч.

А у дворі, щоб їх чорт забрав,

Апачі горланили про централ,

Нажерлися грибів і пішли в астрал,

Такі справи…

Плив місяць величезний, як Мобі Дік,

І північний вітер зітхнув і сник,

І життя змінилося навіки в ту мить,

Коли ти увійшла.