Ещё не поздно - Максим Леонидов

Мой старый рояль расстроен давно

И какой-то гость на деку пролил вино,

Когда-то на нём я песни играл,мой друг.

Но пробил час и я пробую вновь

Сыграть про дружбу,спеть про любовь,

И я верю,в душе найдётся какой-то звук,

Ещё не поздно.

У меня есть труба,она весит на стене,

Много лет назад сыграл я песню на ней,

Я её не снимал со стены с тех самых лет.

Но я беру трубу и прижимаю к губам,

И я играю то,что выдумал сам,

И я верю- в душе найдётся какой-то свет,

Ещё не поздно.

Ещё не поздно,я верю,что ещё не поздно,

Я говорю- ещё не поздно.

У меня был друг,он теперь далеко,

Ему без меня совсем не легко,

Мы были,как братья,поэтому нам везло.

Я наберу его номер и скажу-"Привет,

Мы не виделись с тобой 40 000 лет,"

И я верю, в душе найдётся ещё тепло.

Ещё не поздно,

Я верю,что ещё не поздно,

Я говорю-ещё не поздно.

Мій старий рояль засмучений давно

І якийсь гість на деку пролив вино,

Колись на ньому я пісні грав, мій друг.

Але пробив годину і я пробую знову

Зіграти про дружбу, заспівати про кохання,

І я вірю, в душі знайдеться якийсь звук,

Ще не пізно.

У мене є труба, вона важить на стіні,

Багато років тому зіграв я пісню на ній,

Я її не знімав зі стіни з тих самих років.

Але я беру трубу і притискаю до губ,

І я граю те, що вигадав сам,

І я вірю- в душі знайдеться якесь світло,

Ще не пізно.

Ще не пізно, я вірю, що ще не пізно,

Я говорю-ще не пізно.

У мене був друг, він тепер далеко,

Йому без мене зовсім не легко,

Ми були, як брати, тому нам щастило.

Я наберу його номер і скажу "Привіт,

Ми не бачилися з тобою 40 000 років,"

І я вірю, що в душі знайдеться ще тепло.

Ще не пізно,

Я вірю, що ще не пізно,

Я говорю ще не пізно.