Бирюза - Максим Леонидов

У моей козы глаза — бирюза,

Я смотрю козе в глаза два часа.

Только, сколько не смотри ей в глаза,

Не поймёшь, о чём молчит та коза.

Ну, а вдруг в душе у ней — благодать?

И не надо никого ей бодать.

Научи меня, коза, сострадать,

Научи меня собой обладать.

У меня ж, коза, такая пурга…

Лишь почудится мне образ врага,

Сразу тянет забодать дурака.

На рога его и вся недолга!

А зачем ему, коза, возражать,

Коль не может он себя уважать?

Так, может, лучше, чем его обижать,

Пожалеть его и к сердцу прижать?

И сказала мне коза: «Хулиган,

Не хватал бы ты меня за рога!

А коли хочешь молока или там, скажем, творога,

Так отпусти меня скорей на луга».

У моєї кози очі — бірюза,

Я дивлюся козі в очі дві години.

Тільки скільки не дивися їй у очі,

Не зрозумієш, про що мовчить та коза.

Ну, а раптом у душі у неї благодать?

І не треба нікого їй бадати.

Навчи мене, коза, співчувати,

Навчи мене володіти.

У мене, коза, така пурга ...

Лише здасться мені образ ворога,

Одразу тягне забодати дурня.

На його роги і вся недовга!

А навіщо йому, коза, заперечувати,

Якщо не може він себе поважати?

Так, може, краще, ніж його ображати,

Пошкодувати його і до серця притиснути?

І сказала мені коза: «Хуліган,

Не хапав би ти мене за роги!

А коли хочеш молока або там, скажімо, сиру,

Так відпусти мене швидше на луги».