Руки Родины - Людмила Зыкина

Уносит ветер вдаль дневные звуки.

Синеет ночь на бархате полей.

И Родины натруженные руки

Баюкают уснувших малышей…

Всё руки Родины: и нив безбрежность…

Всё руки Родины: моря огней…

И материнская любовь и нежность —

Всё руки Родины моей…

Мы добротою этих рук богаты,

Им труд людей доверено беречь,

Но помнят поседевшие солдаты,

Как руки эти поднимали мечь!

Идут года, и подрастают внуки

У нашей сыновей и дочерей,

И счастье им дают родные руки,

Святые руки Родины моей…

Забирає вітер вдалину денні звуки.

Синіє ніч на оксамиту полів.

І Батьківщини натруджені руки

Заколисують малюків, що заснули.

Всі руки Батьківщини: і безбожність…

Всі руки Батьківщини: моря вогнів.

І материнська любов і ніжність —

Всі руки Батьківщини моєї…

Ми добротою цих рук багаті,

Їм працю людей довірено берегти,

Але пам'ятають посивілі солдати,

Як руки ці піднімали меч!

Ідуть роки, і підростають онуки

У наших синів і дочок,

І щастя їм дають рідні руки,

Святі руки Батьківщини моєї…