Восемнадцать лет - Людмила Зыкина

За рекой, за лесом солнышко садится.

Что-то мне, подружки дома не сидится!

Сладкая истома черемухи цвет

Усидишь ли дома в 18 лет

Звёздочки, росинки на лугах мерцают

Сердце ждет чего-то, бьется, замирает

Шорохи ночные, мягкий лунный свет

Зори золотые в восемнадцать лет.

Паренек кудрявый прошептал три слова

И увел девчонку от крыльца родного.

Мята луговая уронила цвет.

Радость молодая в восемнадцать лет.

За рекой, за лесом солнышко садится.

Мне теперь, подружки, дома не сидится.

С ветки облетает черемухи цвет.

В жизни раз бывает восемнадцать лет.

За річкою, за лісом сонечко сідає.

Щось мені, подружки вдома не сидиться!

Солодка знемога черемхи колір

Посидиш чи вдома у 18 років

Зірочки, росинки на лугах мерехтять

Серце чекає на щось, б'ється, завмирає

Шурхоти нічні, м'яке місячне світло

Зорі золоті у вісімнадцять років.

Хлопець кучерявий прошепотів три слова

І відвів дівчисько від ганка рідного.

М'ята лучна впустила колір.

Радість молода у вісімнадцять років.

За річкою, за лісом сонечко сідає.

Мені тепер, подружки, вдома не сидиться.

З вітки облітає черемхи колір.

У житті разів буває вісімнадцять років.