Бежит река - Людмила Зыкина

Бежит река, в тумане тая,

Бежит она, меня дразня.

Ах, кавалеров мне вполне хватает.

Но нет любви хорошей у меня.

Танцую я фокстроты-вальсы,

Пою в кругу я у плетня.

Я не хочу, чтоб кто-то догадался,

Что нет любви хорошей у меня.

Стоит береза у опушки,

Грустит одна на склоне дня.

Я расскажу березе, как подружке,

Что нет любви хорошей у меня.

Все парни спят и спят девчата,

Уже в селе нет ни огня.

Ах, я сама наверно виновата,

Что нет любви хорошей у меня.

Біжить річка, в тумані тане,

Біжить вона, мене дражнячи.

Ах, кавалерів мені вистачає.

Але немає кохання хорошого в мене.

Танцю я фокстроти-вальси,

Співаю в колі я біля тину.

Я не хочу, щоб хтось здогадався,

Що немає кохання хорошого в мене.

Варто береза ​​біля узлісся,

Сумує одна на схилі дня.

Я розповім березі, як подружці,

Що немає кохання хорошого в мене.

Всі хлопці сплять і сплять дівчата,

Вже в селі немає вогню.

Ах, я сама напевно винна,

Що немає кохання хорошого в мене.