Тонкая рябина - Людмила Зыкина

Что стоишь, качаясь, тонкая рябина,

Головой склоняясь до самого тына,

Головой склоняясь до самого тына?

А через дорогу, за рекой широкой,

Так же одиноко дуб стоит высокий.

А-а-а-а-а-а-а!

А-а-а-а-а-а-а-а!

Как бы мне, рябине, к дубу перебраться?

Я б тогда не стала гнуться и качаться.

Тонкими ветвями я б к нему прижалась

И с его листвою день и ночь шепталась.

А-а-а-а-а-а-а!

А-а-а-а-а-а-а-а!

Но нельзя рябине к дубу перебраться.

Знать, ей, сиротине, век одной качаться,

Знать, ей, сиротине, век одной качаться.

Що стоїш, гойдаючись, тонка горобина,

Головою схиляючись до самого тину,

Головою схиляючись аж до тину?

А через дорогу, за річкою широкою,

Так само самотньо дуб стоїть високий.

А-а-а-а-а-а!

А-а-а-а-а-а-а!

Як би мені, горобині, до дуба перебратися?

Я б тоді не почала гнутися і гойдатися.

Тонкими гілками я б до нього притиснулася

І з його листям день і ніч шепотілася.

А-а-а-а-а-а!

А-а-а-а-а-а-а!

Але не можна горобині до дуба перебратися.

Знати, їй, сиротині, вік однієї хитатися,

Знати, їй, сиротині, повік однієї гойдатися.