Оренбургский пуховый платок - Людмила Зыкина

В этот вьюжный неласковый вечер

Когда снежная мгла вдоль дорог

Ты накинь, дорогая, на плечи

Оренбургский пуховый платок

Я его вечерами вязала

Для тебя, моя добрая мать

Я готова тебе, дорогая

Не платок, даже сердце отдать

Ветер шарит, как странник, по ставням

За окном завывает метель

Для тебя самовар я поставлю

Для тебя отогрею постель

В этот час одинокий вечерний

Мне с тобой хорошо говорить

Как мне хочется лаской дочерней

Все морщины твои удалить

Чтобы ты в эту ночь не скорбела

Прогоню от окошка пургу

Сколько б я тебя, мать, ни жалела

Все равно пред тобой я в долгу

Пусть буран все сильней свирепеет

Мы не пустим его на порог

И тебя, моя мама, согреет

Оренбургский пуховый платок

Цього хуртовиного неласкового вечора

Коли снігова імла вздовж доріг

Ти накинь, люба, на плечі

Оренбурзька пухова хустка

Я його вечорами в'язала

Для тебе, моя добра мати

Я готова тобі, люба

Не хустку, навіть серце віддати

Вітер нишпорить, як мандрівник, по віконницям

За вікном завиває хуртовина

Для тебе самовар я поставлю

Для тебе відігрію ліжко

У цей час самотній вечірній

Мені з тобою добре говорити

Як мені хочеться ласкою дочірньою

Всі зморшки твої видалити

Щоб ти цієї ночі не журилася

Прожену від віконця пургу

Скільки б я тебе, мати, не жаліла

Все одно перед тобою я в боргу

Нехай буран все сильніше лютує

Ми не пустимо його на поріг

І тебе, моя мамо, зігріє

Оренбурзька пухова хустка