Помню, я ещё молодушкой была - Людмила Зыкина

Помню, я еще молодушкой была,

Наша армия в поход далекой шла,

Вечерело, я стояла у ворот,

А по улице все конница идет.

Вдруг подъехал ко мне барин молодой,

Попросил: «Напой, красавица, водой»,

И напившись, он мне нежно руку жал,

Наклонился и меня поцеловал.

Долго я тогда смотрела ему вслед,

Помутился предо мною белый свет.

Всю-то ноченьку мне спать было невмочь,

Раскрасавец барин снился мне всю ночь.

А потом, уж когда вдовушкой была,

Пятерых я дочек замуж отдала,

К нам приехал на квартиру генерал,

Весь израненный, так жалобно стонал.

Посмотрела, встрепенулась я душой:

Это тот же, тот же барин молодой.

Та же удаль, тот же блеск в его очах,

Только много седины в его кудрях.

И опять я всю-то ночку не спала,

И опять душой младешенька была,

Всю-то ноченьку мне спать было невмочь,

Раскрасавец барин снился мне всю ночь.

Всю-то ноченьку мне спать было невмочь,

Раскрасавец барин снился мне всю ночью

Пам'ятаю, я ще молоденькою була,

Наша армія в похід далекої йшла,

Вечеріло, я стояла біля воріт,

А по вулиці все кіннота йде.

Раптом під'їхав до мене пан молодий,

Попросив: «Напій, красуня, водою»,

І напившись, він мені ніжно руку тиснув,

Нахилився і мене поцілував.

Довго я тоді дивилася йому вслід,

Помутилося переді мною біле світло.

Цієї ночі мені спати було неможливо,

Розмальовник пан снився мені всю ніч.

А потім, вже коли вдовиною була,

П'ятьох я дочок заміж віддала,

До нас приїхав на квартиру генерал,

Весь поранений, так жалібно стогнав.

Подивилася, стрепенулась я душею:

Це той же, той пан молодий.

Та ж удаль, той же блиск у його очах,

Тільки багато сивини в його кучерях.

І знову я всю нічку не спала,

І знову душею молоденька була,

Цієї ночі мені спати було неможливо,

Розмальовник пан снився мені всю ніч.

Цієї ночі мені спати було неможливо,

Розмальовник пан снився мені всю ніч