А он ничей - Людмила Зыкина

По гладким камушкам

Бежит ручей.

И я не замужем,

И он ничей.

А он, ничей, меня обнял,

У двух рябин расцеловал.

По той же тропочке

Подруга шла,

Его, неверного,

И не звала.

А он, ничей, её обнял

И, как меня, расцеловал.

Судили кумушки

О нас двоих,

Мол, две подруженьки —

Один жених.

Чьей свадьбе быть?

По гладких камінчиках

Біжить струмок.

І я не одружена,

І він нічий.

А він, нічий, мене обійняв,

У двох горобин розцілував.

Тією ж стежкою

Подруга йшла,

Його, невірного,

І не звалила.

А він, нічий, її обійняв

І, як мене, поцілував.

Судили кумушки

Про нас двох,

Мовляв, дві подружки —

Один наречений.

Чиєму весіллю бути?