История Любви - Клавдия Шульженко

В шумном городе мы встретились весной,

До утра не уходили мы домой.

Зорька звезды погасила,

И нам ночи не хватило,

Чтоб друг другу все сказать.

В шумном городе мы встретились весной,

Сколько улиц мы прошли тогда с тобой,

Сколько раз потом прощались,

И обратно возвращались,

Чтобы снова всё начать.

Мне б забыть, не вспоминать этот день, этот час.

Мне бы больше никогда не встречать милых глаз.

Но опять весенний ветер

В окна рвется и зовет.

Он летит ко мне навстречу,

Песню нежную поет.

Может, нового и нет в словах моих,

Пусть та встреча, как и тысячи других.

Пусть похожа на другие,

У меня ж она впервые,

У меня ж она одна.

У шумному місті ми зустрілися навесні,

До ранку не йшли ми додому.

Зірка зірки погасила,

І нам ночі не вистачило,

Щоб один одному все сказати.

У шумному місті ми зустрілися навесні,

Скільки вулиць ми пройшли тоді з тобою,

Скільки разів потім прощалися,

І назад поверталися,

Щоб знову розпочати все.

Мені б забути, не згадувати цей день, цю годину.

Мені б більше ніколи не зустрічати милих очей.

Але знову весняний вітер

У вікна рветься і кличе.

Він летить до мені назустріч,

Пісню ніжну співає.

Може, нового і немає в словах моїх,

Нехай та зустріч, як і тисячі інших.

Нехай схожа на інші,

У мене ж вона вперше,

У мене ж вона одна.