Три Вальса - Клавдия Шульженко

Помню первый студенческий бал, —

В светлом празднике актовый зал.

Помню голос такой молодой:

«Первый вальс я прошу вас со мной!»

Что?

Да!

Что?

Нет,

В Сокольниках… как для кого…

В театр?

Иногда, с подругой,

Нет, ничего…

Что?

Да!

Что?

Нет,

Мама, два брата студенты.

Угадайте… не секрет…

Не люблю комплементов!

Не говорите такие слова,

Я ведь могу рассердиться!

Ох, как кружится голова,

Как голова кружится.

А вчера мы позвали друзей

На серебряный наш юбилей.

Тот же голос сказал мне:

«Друг мой, первый вальс ты танцуешь со мной.»

Что?

Да!

Что?

Нет,

Спасибо, родной, хорошо…

Лучше всех… ты всегда,

Правда, поверь, всей душой.

Что?

Да Что?

Нет

У Зины красивые руки?

Тридцать пять ей?

Это бред —

У неё уже внуки!

Как это, как это я не права?

Я и не думаю злиться!

Ха, как кружится голова,

Как голова кружится.

Тот кто любит, ревнует всегда,

Но я знаю — промчатся года,

И в день свадьбы моей золотой

Он мне скажет: «Тряхнём стариной?»

— Что?

Да!

— А?

Да,

Ну что ты, какие года…

Печень?

А… ерунда!

Мне вальс был полезен всегда.

-Что?

Нет!

-Что?

Да,

Профессор, ты вовсе не старый!

Ты молод в семьдесят лет.

А я… чем мы не пара?

Помнишь ли юности нашей слова?

Ооо.

им никогда не забыться,

Ах, как кружится голова,

Как голова кружится…

Пам'ятаю перший студентський бал, —

У світлому святі актова зала.

Пам'ятаю голос такий молодий:

«Перший вальс я прошу вас зі мною!»

Що?

Так!

Що?

Ні,

У Сокольниках… як для кого…

В театр?

Іноді, з подругою,

Немає нічого…

Що?

Так!

Що?

Ні,

Мама, два брати студенти.

Вгадайте... не секрет...

Не люблю комплементів!

Не говоріть такі слова,

Я можу розсердитися!

Ох, як крутиться голова,

Як голова паморочиться.

А вчора ми покликали друзів

На срібний наш ювілей.

Той же голос сказав мені:

«Друже мій, перший вальс ти танцюєш зі мною.»

Що?

Так!

Що?

Ні,

Дякую, рідний, добре…

Найкраще… ти завжди,

Щоправда, повір, усією душею.

Що?

Та що?

Ні

У Зіни гарні руки?

Тридцять п'ять їй?

Це маячня -

У неї вже онуки!

Як це, як це я не права?

Я і не думаю злитися!

Ха, як крутиться голова,

Як голова паморочиться.

Той хто любить, ревнує завжди,

Але я знаю — промчать роки,

І в день весілля мого золотого

Він мені скаже: «Тряхнемо старовиною?»

- Що?

Так!

— А?

Так,

Ну що ти, які роки…

Печінка?

А… дурниця!

Мені вальс був корисний завжди.

-Що?

Ні!

-Що?

Так,

Професоре, ти зовсім не старий!

Ти молодий у сімдесят років.

А я... чим ми не пара?

Пам'ятаєш юності нашого слова?

ТзОВ.

їм ніколи не забути,

Ах, як крутиться голова,

Як голова паморочиться...