Челита - Клавдия Шульженко

Ну кто в нашем крае

Челиту не знает?

Она так умна и прекрасна,

И вспыльчива так, и властна,

Что ей возражать опасно.

И утром, и ночью,

Поёт и хохочет,

Веселье горит в ней, как пламя.

И шутит она над нами,

И с нею мы шутим сами.

Припев:

Ай, ай, я-яй!

Что за девчонка!

На всё тотчас же

Сыщет ответ,

Всегда смеётся звонко!

Ай, ай, я-яй!

Зря не ищи ты —

В деревне нашей,

Право же, нет

Другой такой Челиты!

Жемчужные горы

Сулят ей синьоры.

Но ей, Челите,

Не надо!

Она весела и рада

Без денег и без наряда.

По нраву Челите

Лишь Солнце в зените.

А всех кавалеров шикарней —

Считает простого парня,

Что служит у нас в пекарне.

Припев.

Для нашей Челиты

Все двери открыты,

Хоть лет ей неполных семнадцать.

Но взрослые все, признаться,

Её, как огня, боятся.

И любим её мы, и терпим её мы,

И справиться с нею нет мочи —

Над нами она хохочет

И делает всё, что хочет!

Ну хто в нашому краї

Челіту не знає?

Вона така розумна і прекрасна,

І запальна так, і владна,

Що їй заперечувати небезпечно.

І вранці, і вночі,

Співає і регіт,

Веселощі горить у неї, як полум'я.

І жартує вона над нами,

І з нею ми жартуємо самі.

Приспів:

Ай, ай, я-яй!

Що за дівчинка!

На все відразу ж

Шукає відповідь,

Завжди сміється дзвінко!

Ай, ай, я-яй!

Даремно не шукай ти

У селі нашій,

Право, ні

Інший такий Челіти!

Перлинні гори

Сулять її синьйори.

Але їй, Челіте,

Не треба!

Вона весела і рада

Без грошей і без наряду.

До вподоби Челіть

Лише Сонце в Зеніті.

А всіх кавалерів шикарней —

Вважає простого хлопця,

Що служить у нас у пекарні.

Приспів.

Для нашої Челіти

Всі двері відчинені,

Хоч років їй неповних сімнадцять.

Але дорослі всі, зізнатися,

Її, як вогню, бояться.

І любимо її ми, і терпимо її ми,

І впоратися з нею немає сечі —

Над нами вона регоче

І робить все, що хоче!