Давай закурим - Клавдия Шульженко

О походах наших, о боях с врагами

Долго будут люди песни распевать.

И в кругу с друзьями, часто вечерами

Эти дни когда-нибудь мы будем вспоминать.

Об огнях-пожарищах,

О друзьях-товарищах

Где-нибудь когда-нибудь мы будем говорить.

Вспомню я пехоту и родную роту

И тебя - за то что ты дал мне закурить.

Давай закурим, товарищ, по одной,

Давай закурим, товарищ мой.

А когда не станет фашистов и в помине

И к своим любимым мы придем опять.

Вспомним, как на Запад шли по Украине.

Эти дни когда-нибудь мы будем вспоминать.

Об огнях-пожарищах,

О друзьях-товарищах

Где-нибудь когда-нибудь мы будем говорить.

Вспомню я пехоту и родную роту.

И тебя - за то, что ты дал мне закурить.

Давай закурим, товарищ, по одной,

Давай закурим, товарищ мой.

Давай закурим, товарищ, по одной,

Давай закурим, товарищ мой.

Про походи наші, про бої з ворогами

Довго люди пісні співатимуть.

І в колі з друзями, часто вечорами

Ці дні колись ми згадуватимемо.

Про вогні-пожарища,

Про друзів-товариш

Десь колись ми говоритимемо.

Згадаю я піхоту та рідну роту

І тебе - за те, що ти дав мені закурити.

Давай закуримо, товаришу, по одній,

Давай закуримо, товаришу мій.

А коли не стане фашистів і близько.

І до своїх коханих ми прийдемо знову.

Згадаймо, як на Захід йшли Україною.

Ці дні колись ми згадуватимемо.

Про вогні-пожарища,

Про друзів-товариш

Десь колись ми говоритимемо.

Згадаю я піхоту та рідну роту.

І тебе – за те, що ти дав мені закурити.

Давай закуримо, товаришу, по одній,

Давай закуримо, товаришу мій.

Давай закуримо, товаришу, по одній,

Давай закуримо, товаришу мій.