Волна - Гран-Куражъ

Ночь меняет цвет,

Падая в рассвет,

Белый снег однажды канет в грязь.

А ветер ищет след

Безмолвия в траве,

Чтоб потом безумный вальс

Сыграть для нас,

И мы меняемся с тобой не раз!

Мы все как снег,

Как воды рек,

Мы проходим через Вечность, жизнь меняя.

Мы – волна,

И ты, и я,

Часть небесных и земных морей.

Стоит ли всегда

Видеть ту же даль?

Слушать те же звуки каждый день?

Былую боль терпеть,

Вновь и вновь твердить себе –

«Лучшее застыло там»,

В твоём Нигде?

Но меняется весь мир людей,

Живых людей!

Мы все как снег,

Как воды рек,

Мы проходим через Вечность, жизнь меняя.

Мы – волна,

И ты, и я,

Часть небесных и земных морей,

Поверь!

Ніч змінює колір,

Падаючи на світанок,

Білий сніг одного разу кане в бруд.

А вітер шукає сліду

Безмовності в траві,

Щоб потім божевільний вальс

Зіграти для нас,

І ми змінюємось з тобою не раз!

Ми всі як сніг,

Як води рік,

Ми проходимо через Вічність, змінюючи життя.

Ми – хвиля,

І ти, і я,

Частина небесних та земних морів.

Чи варто завжди

Бачити ту саму далечінь?

Слухати ті самі звуки щодня?

Колишній біль терпіти,

Знову і знову твердити собі -

«Краще застигло там»,

У твоєму Ніде?

Але змінюється весь світ людей,

Живих людей!

Ми всі як сніг,

Як води рік,

Ми проходимо через Вічність, змінюючи життя.

Ми – хвиля,

І ти, і я,

Частина небесних та земних морів,

Повір!